Три причини любити українську митницю

Логіст.Today представляє статтю Президента Асоціації міжнародних експедиторів України (АМЕУ) Віктора Берестенка.

25 червня Україна відзначає День митника. Насправді сьогодні це свято виглядає дещо контрастним за своїми смислами з огляду на значну кількість конструктивної критики, з якою традиційно стикається митниця. АМЕУ також провела кілька досліджень роботи української митниці, щоб продемонструвати, скільки уваги та зусиль додається митницею для контролю вантажів з одного боку, і наскільки ця діяльність є ефективною з іншого.

Цифри говорять самі за себе, однак сьогодні не про це. Слід бачити і позитивні зрушення, які дають надію вірити у зміни на краще. Тож на честь професійного свята українських митників хочеться поговорити і про позитивні моменти у діяльності нашої митниці, за що варто цінувати та навіть любити українську митницю, чого взагалі вдалося досягти. Сподіватимемося, що в подальшому розвитку вона примножуватиме саме ці досягнення, а не проблеми, які й так відомі та висвітлені у численних аналітичних публікаціях. Отож поїхали.

1. Люди, які горять своєю справою

Коли критикують якусь структуру, вона часто починає сприйматися у векторі колективної відповідальності. Але таке сприйняття шкідливе, адже воно не дає змоги побачити хоч щось хороше, щоб було від чого відштовхуватися у подальшому реформуванні. Так, митниця – це не лише керівництво, а й близько 11 тисяч працівників. Людський фактор був і, швидше за все, залишиться тим чинником, завдяки якому формується суспільна довіра або недовіра.

Серед працівників митниці багато справжніх професіоналів, що горять своєю справою та працюють на благо країни. Але, на жаль, на тлі численних скандалів цей факт затьмарюється і, на мій погляд, необхідно висвітлювати діяльність таких митників – надаючи прикладу передусім новим кадрам.

Тож, коли ми говоримо про подальші реформи митниці, маємо розуміти, хто буде їхніми провідниками. Це люди, які вже йдуть проти усталених та звичних методів роботи, впроваджують інновації, вболівають за покращення іміджу митниці.

2. Гнучкість та реагування на виклики

Через блокування морських портів України відправники вантажу та перевізники були змушені змінювати логістику експортних перевезень, направляючи вантажі на західні прикордонні переходи. Практично 70% усіх вантажів, які обробляли порти, були спрямовані на прикордонні переходи на заході та півдні України.

Безпрецедентним викликом стало створення умов для максимально ефективного використання транспортної інфраструктури на пунктах пропуску через державний кордон та підвищення їхньої пропускної спроможності. І тут наші митники впоралися відносно добре, особливо, порівняно з їхніми колегами із західних держав.

Ситуація на західному кордоні у серпні-вересні була катастрофічною – тисячі вантажівок стояли у смузі по півтора-два тижні. Псувалися товари, було порушено логістику, перевізники та вантажовласники зазнали мільйонних збитків.

І ця ситуація загострилася не через невмілу роботу українських митників, а через непорозуміння та особливості роботи саме західних митних та інших контролюючих органів. Хоча я й звик жорстко критикувати українську митницю та інші контролюючі органи, які працюють у пунктах пропуску, але в даному випадку проблема була не в них, точніше – не лише й не так у них.

А, перш за все, через недостатню кількість персоналу митних та інших контролюючих органів на західних кордонах та через обмежений графік роботи західних пунктів пропуску. Наші митники були готові працювати цілодобово. Деякі колеги-митниці на західних кордонах посилалися на певні «традиції», які заважали швидко та безперешкодно оформити вантаж, тож на цьому контрасті з'являлася гордість за нашу митницю.

3. Реформи

Деякі реформи митниці були ініційовані ще в далеких 2010-х, проте реалізація деяких із них відбувається саме зараз. Це непростий час, коли доводиться впроваджувати інновації за умов повномасштабної війни, буллінгу з боку правоохоронних органів, недовіри суспільства та відсутності фінансування на інфраструктуру та матеріально-технічне забезпечення. Разом с тим працівникам доводиться адаптуватися до постійної зміни керівництва – як центрального апарату, ключових департаментів та регіональних керівників. Хоча митна служба – це, мабуть, найчастіше реформований і недеформований орган, але ми не можемо не відзначити, що за час війни було здійснено зсув у напрямку розвитку митниці. Тому його варто визнавати.

Важливим етапом стало приєднання України до нової комп'ютеризованої транзитної системи NCTS. Підставою для впровадження цієї системи у 35 країнах стала Конвенція про процедуру спільного транзиту. Україна приєдналася до цієї Конвенції Законом, ухваленим 12 вересня 2019 року. Однак на практиці реалізація таких завдань завжди потребує достатньої кількості часу, тому саме за останній рік було зроблено суттєві зрушення.

Угода допомогла поєднати митні служби країн-учасниць Конвенції та дозволила обмінюватися митними даними. Це означає наявність у митниць різних країн одного транзитного документа, який діє від митниці відправлення та до митниці призначення. Це вже зменшує вартість митних послуг і до певної міри веде до їх прискорення. Тож є надія, що і в подальшому така система сприятиме тому, щоб запобігати шахрайству та порушенню митного законодавства. А ще це дозволить усунути штучні ускладнення для роботи учасників транспортно-експедиторської галузі.

Інший не менш важливий напрямок роботи – реалізація спрощень для авторизованих економічних операторів (вантажоодержувачів, вантажовідправників, виробникам), підприємствам без статусу АЕО та транзитних спрощень; запровадження загальної декларації прибуття, що передбачено угодою про асоціацію між Україною та ЄС; продовження розвитку «Єдиного вікна» для міжнародної торгівлі, що допомогло перевести взаємодію підприємств в електронному форматі не лише з митними, а й з іншими контролюючими органами. На черзі – переведення деяких сервісів з митного оформлення у ДП ДІЯ.

А ще митниця запроваджує сучасні інструменти комунікації з бізнесом через телеграм-канали. Вона створює можливості для контролю митників та доступу до відкритих даних та реєстрів ДМСУ, що робить її діяльність більш відкритою та прозорою для інших учасників ЗЕД транспортно-логістичної сфери.

Підводячи межу

Тож, підбиваючи підсумки, хотілося б сподіватися і побажати Державній митній службі України, щоб ці позитивні моменти у діяльності стали опорою для подальшого розвитку та становлення; щоб кількісний принцип змін перейшов у якісний, а точкові зміни за накопичувальним принципом стали стратегічним перетворенням української митниці. Хочеться, щоб професіонали, які горять своєю справою та не байдужі до майбутнього країни, стали рушійною силою цих змін. А я знаю, що таких дуже багато в рядах митників, адже особисто знайомий із багатьма з них.

Читайте Логіст.Today на Новини Google і в Telegram