Юристи розповіли, хто несе відповідальність за незаконну контрабанду під час перевезення товарів

Одним із найбільш часто ввезених контрабандою товарів є тютюн. Незаконне перевезення сигар, сигарет та тютюну відповідно до положень кримінально-податкового законодавства може кваліфікуватися як провина, так і злочин. Про це Логіст.Today дізнався із повідомлення, опублікованого на порталі tckancelaria.eu.

Контрабанда цигарок без акцизу тягне, окрім фінансового покарання, позбавлення волі на строк до 2 років. Крім тютюну, найчастіше контрабандними товарами є алкоголь, ігрове обладнання, автозапчастини, штучні прикраси, годинники, мінеральні масла, частини та аксесуари для машин, причепи, напівпричепи, бритви, родентициди, фунгіциди та дезінфікуючі засоби, вогнепальна зброя, жіночий одяг, , інструменти, станки для гоління, косметика. Щоб пояснити, хто несе відповідальність за незаконну контрабанду при перевезенні товарів, юристи взяли для прикладу нелегальне перевезення, яке мало місце за маршрутом з Бельгії до Великобританії. У коробках, запечатаних та закритих відправником вантажу, замість задекларованого товару опинився тютюн. Результатом перевезення незадекларованого товару стало вилучення вантажу, транспортного засобу та покарання водія у вигляді штрафу у розмірі 10 тис. євро.

Перевезення з Бельгії до Великобританії є міжнародним, тому застосовується Конвенція CMR. Згідно зі статтею 7(1) Конвенції CMR, саме вантажовідправник несе відповідальність за будь-які витрати та збитки, які перевізник може зазнати в результаті неточних або недостатніх даних. Це положення означає, що внаслідок недекларування фактичного характеру товару та недотримання будь-яких формальностей, пов'язаних із повідомленням про вантаж до компетентного відомства, а також несплати будь-яких зборів, необхідних для цього виду товару, відправник вантажу несе повну відповідальність за наслідки невиконання вищевказаних зобов'язань. Важливе значення має також стаття 11 Конвенції CMR, згідно з якою для врегулювання митних чи інших формальностей, які мають бути виконані до передачі товару, відправник повинен додати необхідні документи до накладної або надати їх у розпорядження перевізника, а також надати йому всю необхідну інформацію. З іншого боку, згідно з пунктом 2 цього положення, перевізник не зобов'язаний перевіряти, чи ці документи та інформація є точними та достатніми.

Щоб розвіяти усі сумніви, варто уточнити поняття відправника. Хоча Конвенція CMR не дає строгого визначення, немає жодних сумнівів у тому, що відправник є договірним партнером перевізника, тобто другою стороною – крім перевізника – договору перевезення вантажу. Відправник не обов'язково має бути власником чи єдиним власником відправленого вантажу. Достатньо, щоб він мав конкретний правовий статус на нього. При укладанні договору перевезення вантажів власник вантажу, що відправляється, може вдатися до допомоги інших осіб. Якщо власник користується послугами експедитора, який під час укладання договору перевезення виступає перед перевізником від імені, то контрагентом перевізника, отже, і стороною договору перевезення, є експедитор. У такій ситуації експедитор стає суб'єктом прав та обов'язків за договором перевезення, набуваючи цим статусу вантажовідправника. Про це йдеться у ухвалі Верховного суду від 3 вересня 2003 року, № II CKN 415/01.

Слід наголосити, що Конвенція CMR покладає на перевізника обов'язки з перевірки лише щодо перевірки точності даних накладної, що стосуються кількості одиниць вантажу, їх характеристик та номерів, а також видимого стану вантажу. Таким чином, не допускається договірне покладання на перевізника обов'язків щодо перевірки вантажу, що виходять за рамки, встановлені у статті 8(1) Конвенції. Неможливо також застосовувати національні закони, які б накладали на перевізника додаткові зобов'язання. Це означає, що перевізник не мав розпаковувати весь вантаж і знімати пломбу з його вмісту. Для виконання зобов'язання достатньо перевірити кількість тільки піддонів, а якщо відправник вантажу використовував іншу тару, вказавши її характер у транспортному замовленні/листі (наприклад, коробки, мішки, бочки, барабани), то ці упаковки мали бути враховані.

За її словами, тільки аналіз рентгенівського знімку транспортного засобу та подальше видалення кількох шарів фольги з кожного піддону, а також послідовних шарів листів фольги привели інспекційні служби у Франції до ретельно захованої дерев'яної скриньки та пластикових пакетів з тютюном, які знаходилися у відсіку, вирізаному приховання.

Обов'язком відправника вантажу є дотримання вимог до митних формальностей, а також правильне зазначення характеристик товару. Саме вантажовідправник знає характеристики товарів, що перевозяться і тому повинен визначити обсяг і характер зобов'язань, пов'язаних з їх перетином кордону. Перевізник не зобов'язаний перевіряти, чи надана йому інформація чи документи є точними або достатніми. Якщо відповідальність перевізника виникає внаслідок невиконання вантажовідправником своїх зобов'язань відповідно до статті 11 Конвенції CMR, саме вантажовідправник повинен відшкодувати збитки, завдані майну перевізника.

Логіст.Today нагадує, що хоча Естонія, Латвія та Литва підтримують найжорсткішу санкційну політику в усьому Євросоюзі через війну в Україні, їм складно контролювати кордон із РФ та РБ завдовжки 1600 км. Прикордонники перевіряють сотні вантажівок щодня, але кажуть, що вони не мають змоги впоратися з величезним трафіком, який також може перевозити наркотики чи товари, які підпадають під санкції.

Дізнатися подробиці можна з матеріалу «ЗМІ: прикордонні переходи країн Балтії стали улюбленим місцем для обходу санкцій».

Читайте Логіст.Today на Новини Google і в Telegram