Три причини полюбити українську митницю

Логист.Today представляє статтю Президента Асоціації міжнародних експедиторів України (АМЕУ) Віктора Берестенко.

25 червня Україна відзначає День митника. Насправді це свято виглядає трохи контрастно за своїм змістом, зважаючи на значну кількість конструктивної критики, з якою традиційно стикається митниця. АМЕУ також провела кілька досліджень роботи української митниці, щоб продемонструвати, скільки уваги та зусиль прикладається митницею для контролю вантажів з одного боку, та наскільки ця діяльність ефективна з іншого.

Цифри говорять самі за себе, але сьогодні не про це. Слід бачити й позитивні зміни, які дають надію вірити в зміни до кращого. Так що на честь професійного свята українських митників хотілось б поговорити і про позитивні моменти в діяльності нашої митниці, за що варто цінувати і навіть полюбляти українську митницю, чого взагалі вдалося досягти. Будемо сподіватися, що в майбутньому розвитті вона буде множити саме ці досягнення, а не проблеми, які вже відомі та освітлені в численних аналітичних публікаціях. Отже, поїхали.

1. Люди, які палають своєю роботою

Коли критикують якусь структуру, часто вона починає сприйматися у векторі колективної відповідальності. Але таке сприйняття шкодить, адже воно не дозволяє побачити хоч щось хороше, щоб було від чого відталкуватися в майбутньому реформуванні. Так, митниця – це не лише керівництво, але й близько 11 тисяч її працівників. Людський фактор був і, ймовірно, залишиться тим фактором, завдяки якому формується громадське довір'я або недовір'я.

Серед працівників митниці багато справжніх професіоналів, які палають своєю роботою і працюють на благо країни. Але, на жаль, на фоні численних скандалів цей факт затемнюється і, на мою думку, необхідно освітлювати діяльність таких митників – надаючи приклад перш за все новим кадрам.

Отже, коли ми говоримо про подальші реформи митниці, повинні розуміти, хто буде їх провідниками. Це люди, які вже йдуть проти усталених та звичних методів роботи, впроваджують інновації, болять за поліпшення іміджу митниці.

2. Гнучкість та реагування на виклики

Через блокування морських портів України відправники та перевізники були змушені змінювати логістику експортних перевезень, направляючи вантажі на західні кордонні переходи. Практично 70% всіх вантажів, які оброблялись портами, були направлені на кордонні переходи на заході та півдні України.

Безпрецедентним викликом стало створення умов для максимально ефективного використання транспортної інфраструктури на пунктах пропуску через державний кордон та підвищення їх пропускної спроможності. І тут наші митники впорались відносно добре, особливо у порівнянні з їхніми колегами із західних держав.

Ситуація на західному кордоні у серпні-вересні була катастрофічною – тисячі вантажівок стояли в полосі по півтора-дві тижні. Розгубилися товари, була порушена логістика, перевізники та власники вантажів несли мільйонні збитки.

І ця ситуація загострілася не через неспритну роботу українських митників, а через непорозуміння та особливості роботи саме західних митних та інших контролюючих органів. Хоча я й звик жорстко критикувати українську митницю та інші контролюючі органи, які працюють у пунктах пропуску, але в даному випадку проблема була не в них, а точніше – не лише й не стільки в них.

А передусім через недостатню кількість персоналу митних та інших контролюючих органів на західних кордонах та через обмежений графік роботи західних пунктів пропуску. Наші митники були готові працювати цілодобово. Деякі колеги-митники на західних кордонах посилалися на певні «традиції», які заважали швидко та безперешкодно оформити вантаж, так що на цьому контрасті з'являлась гордість за нашу митницю.

3. Реформи

Деякі реформи митниці були ініційовані ще у далекі 2010-і, проте реалізація деяких з них відбувається саме зараз. Це складний час, коли доводиться впроваджувати інновації в умовах повномасштабної війни, булінгу з боку правоохоронних органів, недовіри суспільства та відсутності фінансування на інфраструктуру та матеріально-технічне забезпечення. Однак працівникам доводиться адаптуватися до постійної зміни керівництва – як центрального апарату, ключових департаментів та регіональних керівників. Хоча митна служба – це, можливо, найчастіше реформований та недеформований орган, але ми не можемо не відзначити, що за час війни було зроблено зсув у напрямку розвитку митниці. Тому його слід визнавати.

Важливим етапом стало приєднання України до нової комп'ютеризованої транзитної системи NCTS. Основою для впровадження цієї системи в 35 країнах стала Конвенція про процедуру спільного транзиту. Україна приєдналася до цієї Конвенції Законом, прийнятим 12 вересня 2019 року. Проте на практиці реалізація таких завдань завжди потребує достатньої кількості часу, тож саме за останній рік були зроблені суттєві зсуви.

Угода допомогла об'єднати митні служби країн-учасниць Конвенції та дозволила обмінюватися митними даними. Це означає наявність у митниць різних країн одного транзитного документа, діючого від митниці відправлення і до митниці призначення. Це вже зменшує вартість митних послуг і в певній мірі сприяє їх прискоренню. Тому є надія, що й надалі така система сприятиме тому, щоб запобігати шахрайству та порушенню митного законодавства. А ще це дозволить усунути штучні ускладнення для роботи учасників транспортно-експедиторської галузі.

Іншим не менш важливим напрямком роботи є реалізація спрощень для авторизованих економічних операторів (грузоодержувачів, відправників, виробників), підприємств без статусу АЕО і транзитних спрощень; впровадження загальної декларації прибуття, що передбачене угодою про асоціацію між Україною та ЄС; продовження розвитку "Єдиного вікна" для міжнародної торгівлі, що допомогло перевести взаємодію підприємств у електронному форматі не лише з митними, а й з іншими контролюючими органами. На черзі – перенесення деяких сервісів з митного оформлення в ДП ДІЯ.

А ще митниця впроваджує сучасні інструменти комунікації з бізнесом через телеграм-канали. Вона створює можливості для контролю митників та доступу до відкритих даних і реєстрів ДФСУ, що робить її діяльність більш відкритою та прозорою для інших учасників ЗЕД транспортно-логістичної сфери.

Підводячи підсумок

Отже, підводячи підсумки, хотілося б сподіватися і побажати Державній митній службі України, щоб ці позитивні моменти в діяльності стали опорою для подальшого розвитку та становлення; щоб кількісний принцип змін перейшов у якісний, а точкові зміни по нарощувальному принципу стали стратегічними перетвореннями української митниці. Хотілося, щоб професіонали, які палають своєю роботою і не байдужі до майбутнього країни, стали рушійною силою цих змін. І я знаю, що таких дуже багато в рядах митників, адже особисто знайомий з багатьма з них.

Читайте Логист.Today на