Трудові мігранти у транспортному секторі Нідерландів: ніхто точно не знає, скільки їх і де вони працюють

Транспортний та логістичний сектор Нідерландів значною мірою залежить від іноземних працівників, проте точна кількість трудових мігрантів, їхніх роботодавців та умов зайнятості залишається невідомою. Згідно з дослідженням SECTR, у транспортній галузі та логістиці можуть працювати від 180 тис. до 200 тис. мігрантів. На цьому тлі можлива заборона на залучення тимчасового персоналу може торкнутися не тільки перевізників, а й розподільчі центри, інтернет-магазини та торговельні мережі. Про це Ларді.Today дізнався з матеріалу, опублікованого на порталі ttm.nl.
 
До таких висновків дійшли автори дослідження «Трудові мігранти у сфері транспорту та логістики — схеми, масштаби та вплив на політику», підготовленого Фондом «Економічний центр транспорту» (SECTR).
 
Дослідники зазначають, що отримати достовірну статистику вкрай складно. Державні відомства використовують різні визначення трудової міграції, дані реєстрацій не збігаються, а самі працівники можуть бути оформлені через нідерландські агентства тимчасового працевлаштування, іноземних роботодавців або за схемами транскордонного відрядження.
 
Додаткову складність створює визначення меж галузі. Значна частина логістичних операцій виконується не спеціалізованими транспортними компаніями, а супермаркетами, оптовими підприємствами, інтернет-магазинами та промисловими виробниками, що мають власні розподільчі центри.
 
За оцінками SECTR, загальна кількість трудових мігрантів у Нідерландах становить від 735 тис. до понад 1,3 млн осіб — залежно від методології та джерел даних. З них приблизно 180–200 тис. можуть бути зайняті у транспортній галузі та логістиці. При цьому показник включає співробітників підприємств, які формально не належать до транспортного сектору.
 
Іншу оцінку дають дані Центрального статистичного бюро Нідерландів (CBS), ABF Research та Секторного інституту транспорту й логістики (STL). Згідно з цими даними, у 2024 році в галузі автомобільних вантажних перевезень та логістичних послуг працювало близько 95,3 тис. осіб міграційного походження. Це приблизно 33 % усіх зайнятих у цих галузях. У компаніях, що підпадають під дію колективних угод «Професійні вантажоперевезення» BGV та SOOB, налічувалося близько 46,7 тис. таких працівників, або приблизно 25 % персоналу.
 
Однак дослідники підкреслюють, що поняття «працівник міграційного походження» та «трудовий мігрант» не є рівнозначними. Перша категорія включає також людей, які давно проживають у Нідерландах. Водночас деякі іноземні працівники, зайняті через закордонних роботодавців, можуть взагалі не потрапляти до національної статистики.
 
Найактивніше іноземні працівники задіяні в логістичних операціях: навантаженні та розвантаженні, сортуванні посилок, комплектуванні замовлень та обслуговуванні розподільчих центрів. За даними дослідження, частка працівників міграційного походження у логістичних послугах становить 44%, тоді як в автомобільних вантажоперевезеннях — 27%.
 
Особливо помітною є залежність від іноземного персоналу в розподільчих центрах торговельних мереж та інтернет-магазинів. Зокрема, у 2024 році в розподільчих центрах Albert Heijn працювало близько 6 тис. осіб. За оцінками, приблизно половина з них була працевлаштована через агентства тимчасового працевлаштування, причому значну частину становили громадяни Польщі.
 
Трудові мігранти також працюють водіями вантажівок, зокрема на міжнародних маршрутах. Представники транспортних компаній пояснюють залучення іноземного персоналу нестачею місцевих кадрів. Тривалі робочі дні, нерегулярний графік та необхідність проводити кілька днів далеко від дому знижують привабливість професії для нідерландських водіїв. Додатковим фактором стає старіння персоналу: понад 30% водіїв уже досягли віку 55 років.

Основним каналом залучення іноземних працівників залишаються нідерландські агентства тимчасового працевлаштування. Вони забезпечують не тільки підбір персоналу, а й часто організовують проживання, доставку співробітників до місця роботи та планування змін. Для логістичних компаній така модель дозволяє оперативно збільшувати або скорочувати кількість працівників залежно від обсягу замовлень і сезонного навантаження.
 
Водночас дослідники звертають увагу на ризики залежності працівників від агентств. У деяких випадках одна організація контролює одночасно працевлаштування, житло та транспорт, що обмежує самостійність працівника. Серед інших механізмів, що використовуються, — прямі трудові договори, самозайнятість, відрядження з інших країн ЄС та різні схеми надання персоналу.
 
Особливу складність для контролю становлять транскордонні трудові відносини. Наприклад, водій може числитися співробітником іноземної компанії, але фактично виконувати роботу для нідерландського перевізника. Додаткові проблеми створюють фіктивні схеми зайнятості та неправомірне використання сертифікатів A1.
 
При цьому SECTR наголошує, що наявних даних недостатньо для оцінки масштабів порушень трудового законодавства в усій галузі. Недоплати, незадовільні умови проживання та порушення трудових прав вимагають уваги контролюючих органів, однак достовірно визначити поширеність цих проблем поки що неможливо.
 
Одним із найважливіших питань дослідження стали можливі наслідки державного регулювання ринку тимчасової зайнятості. Уряд Нідерландів розглядає можливість запровадження галузевої заборони на залучення та надання тимчасових працівників, зокрема у транспортній галузі та логістиці, якщо ситуація з умовами праці не покращиться.
 
Таке обмеження може торкнутися не лише іноземних працівників: заборона на використання тимчасового персоналу поширюватиметься на відповідні категорії співробітників незалежно від їхнього громадянства. Масштаб потенційних наслідків значний. У 2024 році близько 29% працівників транспортно-логістичного сектору мали гнучкі форми зайнятості. При цьому 38% співробітників цієї групи були мігрантами. Компаніям, які суттєво залежать від тимчасового персоналу, буде складно швидко знайти рівноцінну заміну.
 
SECTR попереджає, що наслідки можуть поширитися на весь ланцюг поставок. Нестача працівників у розподільчих центрах призведе до зниження пропускної спроможності складів, що безпосередньо позначиться на роботі перевізників. Можливі наслідки:
- скорочення кількості оброблюваних замовлень і відправлень;
- зменшення кількості доступних рейсів;
- збільшення термінів доставки вантажів і посилок;
- зростання операційних і транспортних витрат;
- підвищення вартості товарів для кінцевих споживачів.
 
Зокрема, компанії, що надають послуги експрес-доставки, попереджають про можливе подовження термінів доставки з 24 годин до кількох днів у разі серйозного дефіциту персоналу.
 
Ще один ризик пов’язаний із переміщенням трудових мігрантів у галузі, де використання тимчасових працівників залишатиметься дозволеним. У результаті спеціалізовані транспортні та логістичні компанії можуть опинитися в менш вигідному становищі порівняно з підприємствами торгівлі та промисловості, що виконують аналогічні логістичні операції.
 
Як альтернативу тимчасовій зайнятості компанії розглядають пряме працевлаштування співробітників, залучення більшої кількості місцевих працівників та автоматизацію складських процесів.
 
Однак, на думку опитаних SECTR підприємств, жоден із цих варіантів не здатний у короткостроковій або середньостроковій перспективі повністю компенсувати нинішню залежність від тимчасового персоналу. Автоматизація вимагає значних інвестицій і підходить далеко не для всіх складських та логістичних операцій. Крім того, можливості залучення місцевих працівників обмежені загальною ситуацією на ринку праці та конкуренцією між секторами економіки.
 
Головний висновок дослідження полягає в тому, що рішення щодо трудової міграції в Нідерландах ухвалюються за відсутності достовірної інформації про реальний стан справ у цій галузі. SECTR пропонує створити комплексну систему моніторингу, яка дозволить уніфікувати визначення поняття «трудовий мігрант», покращити реєстрацію іноземних працівників та встановити, у яких саме сегментах економіки вони зайняті. Особливу увагу необхідно приділити транскордонним схемам працевлаштування, діяльності агентств тимчасового персоналу та фактичним умовам праці іноземних працівників.
 
На думку дослідників, без такої інформації складно визначити, де дійсно порушуються трудові права та які заходи державного регулювання будуть ефективними.
 
Для транспортно-логістичного бізнесу це питання виходить далеко за межі міграційної політики. Іноземні працівники забезпечують значну частину складських і транспортних операцій у Нідерландах, тому різке обмеження доступу до тимчасового персоналу може вплинути на пропускну здатність розподільчих центрів, роботу перевізників і терміни доставки товарів. Головне завдання регулювання — поліпшити умови праці та захист працівників, не створюючи при цьому додаткових ризиків для стабільності логістичних ланцюгів.
 
Ларді.Today нагадує, що уряд Нідерландів планує посилити контроль за відрядженням працівників із країн, які не входять до ЄС, та збільшити штрафи за порушення трудового законодавства приблизно на 22 %. Нові правила можуть торкнутися міжнародних транспортних компаній, перевізників та підприємств, які використовують працю іноземних водіїв. Основні зміни планується запровадити з липня 2027 року.
 
Дізнатися подробиці можна з матеріалу «Нідерланди посилять правила найму працівників із третіх країн: нові вимоги торкнуться транспортних компаній».
 

Читайте Ларді.Today на Google News і в Telegram