Продовжуємо нашу рубрику «Дело № ….», яку ведуть спеціалісти Юридичного департаменту Lardi-Trans.com. У цій рубриці ми даємо відповіді на найбільш поширені питання наших Користувачів на прикладі конкретних справ Юридичного департаменту. І хоча наша Політика конфіденційності не дозволить нам розкрити всю інформацію, нехай вас це не збентежує — стаття однозначно буде корисною для всіх, хто пов'язаний з перевезеннями.

Отже, переходимо до Дело № 4 про договір перевезення вантажів в Україні.

Юридичний департамент Lardi-Trans.com постійно бере участь у розгляді скарг користувачів на отримані негативні відгуки та претензії, стикаючись при цьому з поширеними помилками: багато користувачів посилаються на наявність «устної угоди про перевезення», а інші стверджують, що підписаний у письмовому вигляді «договір-заявка» не є договором перевезення.

На жаль, обидва цих твердження не відповідають дійсності, що призводить до суперечок і конфліктних ситуацій.

Про існування «устної угоди про перевезення».

Законодавство України регулює питання про форму договору перевезення однозначно:

   
• частина 2 статті 909 Громадянського кодексу України прямо передбачає, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

   

• частина 2 статті 307 Господарського кодексу України також прямо передбачає, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Отже законодавство України зобов'язує укладати договори перевезення вантажу у письмовій формі. При цьому слід відзначити, що як стаття 909 Громадянського кодексу, так і стаття 307 Господарського кодексу України допускають можливість укладання договору перевезення вантажу у письмовій формі шляхом складання транспортної накладної, коносамента або іншого перевізного документа відповідно до вимог законодавства.

Ці положення законодавства України повністю аналогічні положенням основного міжнародного документа, який регулює міжнародні автомобільні перевезення вантажів - Конвенції про договір міжнародної перевозки вантажів автомобільним транспортом. Ця Конвенція була прийнята 19 травня 1956 року в Женеві, а набула чинності з 2 липня 1961 року. До Конвенції Україна приєдналася 16 лютого 2007 року.

Зазначені положення законодавства України і норми міжнародного права ПРЯМО ВИКЛЮЧАЮТЬ можливість укладення договору перевезення вантажу у усній формі, отже, підтвердженням укладення договору перевезення може бути лише письмовий документ.

Отже:

   
• Не допускається укладення договору перевезення вантажу у усній формі.

   

• Договір перевезення вантажу укладається ВИКЛЮЧНО у письмовій формі.

   

• Договір перевезення вантажу може бути укладений шляхом складання транспортної накладної, коносамента або іншого перевізного документа відповідно до вимог законодавства.

Про «договір-заявку» як про договір перевезення вантажу в Україні.

Раніше ми вже з'ясували, що договір перевезення вантажу може бути укладений ТІЛЬКИ у письмовій формі або у вигляді складання транспортної накладної, коносамента або іншого перевізного документа відповідно до вимог законодавства.

Чи є «договір-заявка» самостійним договором перевезення вантажу?

Однозначно так, якщо відповідає вимогам законодавства України.

У теорії права існує поняття «суттєві умови договору», тобто такі умови угоди, без наявності яких договір втрачає зміст або є невиконуваним.

Частина 1 статті 909 Громадянського кодексу України передбачає, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити доручені їй іншою стороною (відправником) вантаж до місця призначення і видасти його особі, яка має право на розпорядження вантажем (одержувач), а відправник зобов'язується оплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частина 1 статті 307 Господарського кодексу України аналогічно описує договір перевезення вантажу, додавши ще одну умову: термін доставки вантажу.

Отже, законодавством України встановлені обов'язкові умови договору перевезення вантажу:

1) Найменування перевізника, відправника вантажу та його одержувача.

2) Маршрут доставки: місце, де вантаж віддається перевізнику (місце завантаження) та пункт призначення (місце розвантаження).

3) Терміни доставки вантажу.

4) Вантаж, який підлягає перевезенню.

5) Плата за перевезення вантажу.

При наявності цих умов у підписаному всіма сторонами письмовому документі можна говорити про наявність письмового договору перевезення вантажу.

Стаття 6 Конвенції про договір міжнародної перевозки вантажів автомобільним транспортом вказує, що у вантажному накладному вказуються:

   
• дата та місце складання вантажного накладного;

   

• ім'я та адреса відправника;

   

• ім'я та адреса перевізника;

   

• місце і дата прийняття вантажу до перевезення та передбачене місце його доставки;

   

• ім'я та адреса одержувача;

   

• прийняте позначення характеру вантажу та спосіб його упаковки і, у випадках перевезення небезпечних вантажів, їх загальноприйняте позначення;

   

• кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць;

   

• вага вантажу брутто або виражена в інших одиницях вимірювання кількість вантажу;

   

• платежі, пов'язані з перевезенням;

   

• інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей;

   

• заява, що перевезення здійснюється згідно з положеннями Конвенції.

Отже:

   
• Якщо підписаний сторонами документ містить: 1) найменування перевізника, відправника вантажу та його одержувача; 2) маршрут доставки: місце, де вантаж віддається перевізнику (місце завантаження) та пункт призначення (місце розвантаження); 3) терміни доставки вантажу; 4) вантаж, який підлягає перевезенню; 5) плату за перевезення вантажу — зазначений документ може розглядатися як договір перевезення вантажу незалежно від найменування документа: «Заявка», «Договор-заявка» або інше.

   

• для договору міжнародної перевозки вантажу необхідно зазначити у письмовому документі відомості, передбачені статтею 6 Конвенції про договір міжнародної перевозки вантажів автомобільним транспортом.