«Діло № 5»: Про договір перевезення вантажу в Республіці Білорусь

Продовжуємо нашу рубрику «Справа №…», яку ведуть фахівці Юридичного департаменту Lardi-Trans.com. У цій рубриці ми даємо відповіді на найпоширеніші запитання наших Користувачів на прикладі конкретних справ Юридичного департаменту. І хоча наша Політика конфіденційності не дозволить нам розкрити всю інформацію, нехай вас це не бентежить — стаття буде однозначно корисною для всіх, хто пов'язаний з перевезеннями.

Отже, переходимо до Справі № 5 про договір перевезення вантажу в Республіці Білорусь.

Раніше Юридичний департамент Lardi-Trans.com вже писав, що постійно бере участь у розгляді скарг користувачів на отримані негативні відгуки та претензії, стикаючись при цьому з поширеними помилками: багато користувачів посилаються на наявність «усного договору перевезення», інші стверджують, що підписана письмово «договор-заявка» перестав бути договором перевезення.

У статті «Справа № 4 про договір перевезення вантажу в Україні» наші юристи вже розповіли, як ці питання врегульовані нормами законодавства України, і зробили обґрунтований висновок про те, що обидва ці твердження не відповідають дійсності, що призводить до суперечок та конфліктних ситуацій.

У цій статті ми розглянемо, як ці моменти врегульовані в законодавстві Республіки Білорусь.

Про існування «усного договору перевезення»

Законодавство Республіки Білорусь також прямо вказує на письмову форму договору перевезення, а також договору транспортної експедиції, так:

• частина 2 статті 739 Цивільного кодексу Республіки Білорусь прямо передбачає, що укладання договору перевезення вантажу підтверджується укладанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа на вантаж, передбаченого транспортним статутом або кодексом, іншими актами законодавства);
• частина 3 статті 37 Закону Республіки Білорусь «Про автомобільний транспорт та автомобільні перевезення» передбачає, що укладання договору автомобільного перевезення вантажу здійснюється у порядку, встановленому Правилами автомобільних перевезень вантажів, та підтверджується складанням товарно-транспортної накладної або іншого транспортного документа;
• пункт 8 глави 3 Правил автомобільних перевезень вантажів (затверджені Постановою Ради Міністрів Республіки Білорусь від 970 року) містить аналогічне положення про те, що укладання договору про автомобільне перевезення вантажу підтверджується укладанням товарно-транспортної накладної або іншого транспортного документа встановленої форми.

Таким чином, і законодавство Республіки Білорусь також зобов'язує укладати договори перевезення вантажу письмово, шляхом складання документа.

При цьому слід зазначити, що і стаття 739 Цивільного кодексу Республіки Білорусь та Правил автомобільних перевезень вантажів допускають можливість укладання договору на перевезення вантажу письмово шляхом складання транспортної накладної, коносамента або іншого перевізного документа відповідно до вимог законодавства.

Ці положення законодавства Республіки Білорусь повністю аналогічні положенням основного міжнародного документа, що регламентує міжнародні автомобільні перевезення вантажів. Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом. Ця Конвенція була прийнята 19 травня 1956 р. у Женеві, а набула чинності з 2 липня 1961 року. До Конвенції Республіка Білорусь приєдналася 05 квітня 1993 року.

Зазначені положення законодавства Республіки Білорусь та норми міжнародного права ПРЯМО ВИКЛЮЧАЮТЬ можливість укладання договору перевезення вантажу в усному вигляді, отже, підтвердженням укладання договору перевезення може бути лише письмовий документ.

При цьому слід пам'ятати, що відповідно до положень статті 3 Закону Республіки Білорусь «Про автомобільний транспорт та автомобільні перевезення» передбачено, що якщо міжнародним договором Республіки Білорусь встановлено інші правила, ніж ті, що містяться в цьому Законі, то застосовуються правила міжнародного договору.

Отже, для міжнародних перевезень положення Конвенції мають пріоритет щодо положень національного (внутрішнього) законодавства Республіки Білорусь.

Підсумовуючи слід зазначити таке:

• Не допускається укладання договору перевезення вантажу в усному вигляді.
• Договір перевезення вантажу укладається ВИКЛЮЧНО в письмовому вигляді.
• Договір перевезення вантажу може бути укладений шляхом складання транспортної накладної, коносамента чи іншого перевізного документа відповідно до вимог законодавства Республіки Білорусь у.

Про «договор-заявку» як про договір перевезення вантажу в Республіці Білорусь

Раніше ми вже з'ясували, що договір перевезення вантажу може бути укладений ТІЛЬКИ у письмовій формі або шляхом складання транспортної накладної, коносамента чи іншого перевізного документа відповідно до вимог законодавства.

Чи є «договір-заявка» самостійним договором перевезення вантажу?

Однозначно є, якщо відповідає вимогам законодавства Республіки Білорусь та положенням Конвенції (для міжнародних перевезень).

Теоретично права існує поняття «істотні умови договору», тобто такі умови угоди чи угоди, без наявності яких договір втрачає сенс чи є нездійсненним.

Частина 1 статті 738 Цивільного кодексу Республіки Білорусь передбачає, що за договором перевезення вантажу перевізник зобов'язується доставити довірений йому відправником вантаж у пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі (одержувачу), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Аналогічний опис договору перевезення вантажу міститься у статті 37 Закону Республіки Білорусь «Про автомобільний транспорт та автомобільні перевезення», а також у пункті 8 глави 3 Правил автомобільних перевезень вантажів.

Отже, законодавством Республіки Білорусь встановлено обов'язкові умови договору перевезення вантажу:

1) Найменування перевізника, відправника вантажу та його одержувача.

2) Маршрут доставки: місце, де вантаж довіряється перевізнику (місце завантаження) та пункт призначення (місце розвантаження).

3) Вантаж, який підлягає перевезенню.

4) Плата за перевезення вантажу.

Слід звернути увагу, що, на відміну від положень законодавства України, терміни доставки вантажу не передбачені законодавством Республіки Білорусь як обов'язкова умова договору. Разом з тим, на практиці відсутність дати завантаження, термінів доставки та/або дати вивантаження може призвести до суперечки між контрагентами або конфліктних ситуацій, тому рекомендуємо ці умови вказувати під час укладання договору перевезення.

За наявності цих умов у підписаному всіма сторонами письмовому документі дозволяє говорити про наявність письмового договору перевезення вантажу.

Як ми вказували раніше, положення Конвенції мають пріоритет над положеннями національного (внутрішнього) законодавства Республіки Білорусь.

Стаття 6 Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом зазначає, що вантажний накладний зазначається:

• дата та місце складання вантажної накладної;
• ім'я та адресу відправника;
• ім'я та адреса перевізника;
• місце та дата прийняття вантажу до перевезення та передбачене місце його доставки;
• ім'я та адресу одержувача;
• прийняте позначення характеру вантажу та спосіб його упаковки та, у випадках перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення;
• кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування та нумерація місць;
• вага вантажу брутто або виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу;
• платежі, пов'язані із перевезенням;
• інструкції, необхідні виконання митних та інших формальностей;
• заяву, що перевезення здійснюється відповідно до положень Конвенції.

Таким чином:

• якщо підписаний сторонами документ містить: 1) найменування перевізника, відправника вантажу та його одержувача; 2) маршрут доставки: місце, де вантаж довіряється перевізнику (місце завантаження) та пункт призначення (місце розвантаження); 3) терміни доставки вантажу; 4) вантаж, що підлягає перевезенню; 5) плату за перевезення вантажу – зазначений документ може розглядатися як договір перевезення вантажу незалежно від найменування документа: "Заявка", "Договір-заявка" або інше;
• для договору міжнародного перевезення вантажу необхідно вказати у письмовому документі відомості, передбачені статтею 6 Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом.