Чи може автоперевізник нести відповідальність за збитки, завдані вантажу, коли він перебував під його наглядом? Логіст.Today представляє матеріал генерального директора страхової компанії Transbrokers Адама Пайєка, розміщеного на Linkedin.
Факти
Данський виробник вітряних турбін замовив транспортування генераторів для цих турбін з Відебека (Данія) до Ліверпуля (Великобританія). Відповідно до положень договору перевезення, навантаження та розміщення вантажу на напівпричіп лягали на плечі виробника. У свою чергу, перевізник повинен був проконтролювати встановлення вантажу та, за необхідності, вжити заходів, що підвищують безпеку транспортування.
Перевізник замовив транспортування двом субпідрядникам. Перший субпідрядник повинен був покрити ділянку від Відебека до Есбьєрга в Данії. Потім напівпричіп мав бути доставлений морським шляхом до Іммінгема (Великобританія), звідки його мав забрати другий субпідрядник і доставити до Ліверпуля.
Водій першого субпідрядника стежив за навантаженням. Він зауважив, що виробник не прикріпив дерев'яні транспортні рами до напівпричепа, проте вважав, що вантаж закріплений досить надійно. Наче на підтвердження цієї думки, генератори благополучно дісталися порому, потім Іммінгема, і там почалася друга ділянка транспортування, на якому вантаж і впав з напівпричепа.
Там немає винних сторін?
Обидва перевізники відмовилися прийняти відповідальність за збитки. Перший із них стверджував, що подія сталася, коли товар більше не був під його відповідальністю. Другий стверджував, що він не несе відповідальності за навантаження та закріплення товару. Справа дійшла до суду у Копенгагені.
суд
Суд ухвалив, що за збитки несуть відповідальність обидва перевізники.
Суд дійшов висновку, що вони повинні були прикріпити вантаж до напівпричепа. Це зобов'язання випливає із датського Закону про дорожній рух, транспортних вказівок та керівних принципів ЄС.
Щодо першого перевізника, суду Копенгагена було відомо, що збитки було завдано, коли він більше не відповідав за вантаж. Однак завжди є, АЛЕ! Перший перевізник, який мав правильно закріпити вантаж, чого він не зробив, а всі подальші проблеми є лише наслідком цього. Вина другого перевізника полягає в тому, що він не виправив помилку першого перед початком транспортування своїм маршрутом.
Тому тут ми маємо справу з ситуацією, коли перевізник несе відповідальність за збитки, коли товар не перебував під його опікою. Це може здатися дивним, бо згідно зі ст. 17 пункт 1 CMR, перевізник несе відповідальність за пошкодження товару між моментом прийому товару та його випуском. Проте суд зазначив, що підставою для відповідальності у цьому випадку є не конвенція CMR, а національне законодавство Данії. У питаннях, не передбачених Конвенцією, застосовується національне законодавство.
Логіст.Today нагадує, що нещодавно був опублікований матеріал «Коли перевізник не несе відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок пограбування?», в якій Адам Пайєк розглядав справу про зникнення вантажу маринованого оселедця та відповідальності перевізника за виявлену недбалість.
