Експерти: хто несе відповідальність за неправильні дані в замовленні на перевезення

Виконання замовлення на перевезення, незважаючи на надійний підхід перевізника, не завжди виявляється ефективним. Причиною можуть бути, наприклад, неправильні дані у замовленні на перевезення - що може ускладнити або навіть зробити неможливим його виконання. Про це Логіст.Today дізнався з матеріалу, опублікованого на порталі tckancelaria.eu.

Транспортне замовлення - це ключовий документ у логістичному процесі. Його правильне заповнення необхідно для безперебійної та безпечної транспортування вантажів, мінімізації ризику помилок і непорозумінь між усіма зацікавленими сторонами. Воно також є основою для виконання договору між відправником і перевізником. Тому увага до правильного заповнення транспортного замовлення має велике значення для ефективного та безпечного перевезення вантажів.

На прикладі експерти привели ситуацію, коли перевізник отримує невірну інформацію щодо місця розвантаження. Вантаж правильно завантажений у Польщі - присвоєний номер завантаження, і водій перевозить товар у визначеної в договорі місце розвантаження в Німеччині. Однак виявляється, що товар не може бути вигружений через невірний номер завантаження і що його кінцевий пункт призначення розташовується в іншому місці на відстані 500 км. Хто несе відповідальність за невірне вказування місця розвантаження у транспортному замовленні? Як діяти в цьому випадку? Чи має перевізник право на компенсацію за непотрібний маршрут?

По-перше, потрібно зв'язатися з відправником. У наведеному прикладі відправник, безумовно, винен. Однак поведінка перевізника також має важливе значення. Помилка, яку часто роблять водії, полягає в тому, що вони самі вирішують, як поступити. Якщо перевізник вирішить доставити вантаж на резервний склад, він не зможе вимагати компенсації витрат на зберігання вантажу. Що йому слід робити в цьому випадку? В першу чергу йому слід зв'язатися з принципалом, розпорядником вантажу, щоб отримати інструкції щодо подальших дій. Це обов'язок водія відповідно до статті 14(1) Конвенції CMR. Згідно з цим положенням, якщо з якої-небудь причини виконання договору перевезення відповідно до умов, зазначених у накладній, неможливо або стає неможливим до прибуття вантажу в місце, призначене для передачі, перевізник зобов'язаний запитати інструкції у особи, яка має право розпоряджатися вантажем.

Вказівки, дані уповноваженою особою:
- не повинні призводити до розділення вантажу,
- не повинні затримувати або перешкоджати доставці інших відправлень,
- повинні мати законну силу.

Якщо зв'язатися з принципалом не є можливим, перевізник повинен діяти відповідно до Конвенції CMR. Положення статті 14(2) Конвенції стверджує, що якщо обставини дозволяють здійснювати перевезення за умов, відмінні від передбачених в накладній, і він не отримав вказівок від уповноваженої особи протягом достатньо короткого періоду часу, перевізник повинен прийняти такі заходи, які, на його думку, відповідають найкращим інтересам особи, яка має право розпоряджатися вантажем. Таким заходом може бути, наприклад, розвантаження на резервному складі.

Крім того, перевізник має право на компенсацію. Це передбачено статтею 16(1) Конвенції CMR, однак в ній не вказано, як і коли перевізник отримає компенсацію за завданий збиток та понесені витрати. Але безсумнівно те, що винагорода покриває, крім іншого, прибуток, втрачений у зв'язку з виконанням інструкцій та неуважностю в наданні інших послуг. Однак варто відзначити, що для того, щоб вимагати компенсацію за втрачену вигоду, перевізник повинен представити докази. Положення Конвенції CMR не уточнюють, чи може перевізник вимагати додаткову фрахтову плату, якщо маршрут перевезення був подовжений внаслідок виконання інструкцій. Однак слід припустити, що перевізник може вимагати як винагороду, що враховує його прибуток, так і витрати, понесені через помилку відправника.

В разі відповідальності за помилкові дані в транспортному замовленні як перевізник, так і відправник мають свої обов'язки. Комунікація і співпраця між ними - ключовий момент для того, щоб вирішити ситуацію якнайгладше. У кінцевому підсумку дотримання процедур та правильна інтерпретація правил Конвенції CMR можуть знизити ризик виникнення спорів та забезпечити справедливе рішення для всіх втягнутих сторін.

Логіст.Today нагадує, що одним з найбільш часто ввозимих контрабандою товарів є тютюн. Незаконне перевезення сигар, цигарок і тютюну відповідно до положень кримінально-податкового законодавства може кваліфікуватися як порушення, так і злочин.

Дізнатися деталі можна з матеріалу «Юристи рассказали, кто несет ответственность за незаконную контрабанду при перевозке товаров».

Читайте Логист.Today на Google News і в Telegram