Володимир Омелян: "Укрзалізниця" у нинішньому вигляді гальмує розвиток України.

«Укрзализныця» (УЗ) в даний момент є тромбом української економіки, через який скорочуються надходження в державний бюджет та зменшується кількість робочих місць. Про це 19 жовтня 2017 року заявив у програмі «ТОП ТЕМА» львівського каналу «ПЕРШИЙ ЗАХІДНИЙ» міністр інфраструктури України Володимир Омелян. Логист.Today цитує частину інтерв'ю, де чиновник розповідає про поточний стан УЗ та перспективи розвитку залізничної галузі України.

Ведуча: 

- Ще один болючий момент – це наша «Укрзалізниця». Крім того, що з нею ще недавно було пов'язано багато скандалів через попереднього керівника. У якому стані знаходиться ситуація, пов'язана із «Укрзалізницею» зараз і які зміни у цей час плануються стосовно неї? Зокрема, ви заявили, що УЗ необхідні конкуренти, інакше вона взагалі не буде розвиватися, і необхідні приватні перевізники. Що ще необхідно, щоб «Укрзалізниця» відповідала потребам звичайних громадян України?

Володимир Омелян:

- Найпростіша реформа, яку дуже швидко й елементарно зробити – це не красти. Коли у державних компаніях на політичному рівні припинять красти, ми на наступний день побачимо великі резерви: фінансові та ресурсні, про які нам завжди казали, що їх нема. Насправді вони є. Це 30-40-50, можливо навіть 60% ВВП, що перебувають у «тіні». Це ми матимемо на наступний день, коли вся еліта, яка зараз керує, візьметься за руки й скаже: «Ми не крадемо і ви, хлопці, які в опозиції чи напівопозиції, теж нічого не крадете».

Друга реформа, безумовно – це інтелектуальна реформа, коли ми призначаємо на посади державних менеджерів, політичних чи економічних, професійних людей. Тут також все просто контролюється й перевіряється. Людина працює місяць, дає план дій, оголошує його публічно. І суспільство, якщо йому цікаво, спостерігає. Контролюючі органи, у свою чергу, перевіряють, що обіцяне виконано. Все!

Ось дві реформи, які необхідно провести в Україні. Далі вже можна говорити, наскільки ми успішно граємо на зовнішній арені, як кваліфіковано ми вміємо проводити зовнішні переговори з великими транснаціональними корпораціями, як ми залучаємо зовнішні інвестиції, що ми робимо в українському середовищі. Однак перші дві реформи елементарно зробити всього за тиждень. І перші дві реформи не робляться вже двадцять шостий рік поспіль.

Ведуча:

- Що з «Укрзалізницею»?

Володимир Омелян:

- З «Укрзалізницею» це… Ви знаєте, сьогодні ми спілкувались з керівником області, так він у розгубленості. Вагонів немає для ремонту доріг (доставки щебеню), вагонів немає для вивезення продукції компаній на експорт, руйнуються зовнішньоекономічні контракти, вагонів немає для забезпечення транзиту через територію України. Фактично «Укрзалізниця» зараз – тромб української економіки, через який скорочуються надходження в державний бюджет, через який зменшується кількість робочих місць (виробничі компанії не можуть розвиватися, бо не можуть перевозити продукцію, яку випускають). Це велике виклик і шкода, що тут ніхто не хоче встановлювати порядок.

Ведуча:

- З «Укрзалізниці» лише й чути: підняли ціни, підняли тарифи, підняли зарплати керівництву…

Володимир Омелян:

- Це просто неефективна модель державної монополії. По-перше, нам необхідно оздоровити саму компанію. Потім, відразу, не чекаючи три-п'ять-десять років, запускати ринок. Ми повинні розуміти, що на наступний день, як тільки ми відкриємо приватне тяглове господарство, не буде 250 компаній, які привезуть тисячі локомотивів. Це також час. З'явиться одна, потім друга, яка буде дивитися, правила гри, які пропонує держава, чесні й прозорі, або це тимчасовий «експеримент», що приносить гроші. Тільки тоді ринок запрацює.

І тут єдиний універсальний відповідь, бо будь-яка державна монополія автоматично потребує дотацій у тій чи іншій формі. У випадку «Укрзалізниці», вона не має державних субвенцій або прямої державної підтримки. Проте через тарифи, які вони просто підвищують, ми йдемо до черти, коли у нас будуть високі тарифи, а компанію знищать.

Ведуча:

- Чи вже існує попит на приватний ринок залізничних перевезень? Іншими словами, чи є інвестори та власники компаній, які бажають увійти на український ринок?

Володимир Омелян:

- Мінімум 60% ринку вантажних перевезень – це дві великі компанії, що належать, так би мовити, двом українським олігархам. Вони готові запускати свою приватну тягу не тому, що хочуть займатися різними перевезеннями, а через те, що вони знаходяться в реальному відчайі. Вони виробляють продукцію і не можуть відправити її на експорт.

У нас є кілька менших гравців, які готові спробувати себе на цьому ринку. У нас є пропозиції від іноземних залізничних компаній, які також готові увійти на український ринок і працювати разом. Більше того, є інтерес приватних осіб і приватних компаній у сфері розвитку пасажирського сполучення, якісного: закупити сучасні вагони, сучасне білизна, продумати маршрути, збільшити швидкість. Проте це все не робиться, тому що ми не хочемо. Нам простіше красти на ремонтах, яких немає, і на закупках, які обшахраюють усе…

Ведуча:

- І весьма схематично, хто і що зараз має зробити, щоб ми це зараз запустили?

Володимир Омелян:

- Хто і що має зробити? Це дуже просто. По-перше, призначення адекватного керівництва. У випадках Адміністрації морських портів (АМПУ) і «Укрпошти» мені це вдалося. По-друге, прозорий план реформ. Насправді новому керівництву тут навіть нічого не треба вигадувати. План написаний уже давно. Не в 2016-2015 або 2014 роках, а в 2012. Його просто необхідно виконувати. Цього ніхто не робить. По-третє, запускати ринок, запускати конкуренцію. Зрозумійте, конкуренція – це ключ до успіху даної компанії. У нас надзвичайно якісна ситуація, у порівнянні з іншими європейськими країнами. У нас 80% вантажів, наразі, перевозиться «Укрзалізницею». У нас власники вантажів приходять в УЗ і просять «перевезіть нашу продукцію». На Заході немає такого образу. На Заході вантажі перевозяться автомобільним, річковим та іншими видами транспорту. Тому залізниці Західної Європи змушені шукати клієнтів і просити їх скористатися послугами. Уряди стимулюють, щоб переходили на використання залізничного транспорту.

Ведуча:

- А у нас залізниця може і не робить…

Володимир Омелян:

- М