Що приховує за собою проект ухвали КМУ «Деякі питання визначення умов та порядку організації діяльності залізничного транспорту загального користування»?

Логіст.Today представляє коментар спеціалістів Асоціації міжнародних експедиторів України (АМЕУ) щодо проекту постанови КМУ «Деякі питання визначення умов та порядку організації діяльності залізничного транспорту загального користування».

Останній день червня ознаменувався дуже цікавим проектом постанови Кабінету Міністрів України (КМУ), який зветься: «Деякі питання визначення умов та порядку організації діяльності залізничного транспорту загального користування». Що ж ховається за такими складними формулюваннями?

Як зазначено у самому проекті нормативно-правового акта, він розроблений з метою, щоб врегулювати механізм продовження терміну експлуатації вантажних вагонів. Звучить все це красиво, сучасно і навіть юридично грамотно.

Але повернемось до поточної реальності. На практиці це означає, що можуть заборонити використання вагонів з певним терміном експлуатації. Здавалося б, яка чудова новина – адже тепер для вантажних перевезень будуть використовуватися тільки нові вагони. Але давайте подумаємо, як це все відбуватиметься поетапно.

На наш погляд, процес буде наступним:

- Спершу галузь зіткнеться з дефіцитом вагонів;
- це, у свою чергу, збільшить терміни перевезень та ускладнить функціонування цілого напряму транспортно-експедиторської галузі;
- на цінах дана ситуація відіб'ється відповідно, звичайно ж у бік збільшення.

Ось і виходить, що красиві фрази про врегулювання галузі, а також мотивування операторів залізничних вагонів до закупівлі нових вагонів від українських виробників – це, швидше за все, виправдання штучно створюваних перешкод для перевезень.

Є ще один варіант розвитку ситуації:

- вимоги щодо нових продовжень посилять;
- буде введено регулювання за кількістю та типом вагона на будівництво нового рухомого складу, щоб систематизувати процес і не створювати профіцит в одному типі рухомого складу;
- продовження, будучи вельми прибутковим заходом, навряд чи заборонять повністю, а значить, ухвала створить можливості для додаткової бюрократизації галузі, а не для спрощення вирішення питання;
- якщо ухвала таки створить механізм для продовження терміну служби старих вагонів, у іноземних компаній це викличе негативну реакцію (це рішення буде направлено більше на користь вітчизняних власників з їх парком).

Якщо аналізувати ситуацію на основі тексту проекту постанови Кабміну, то виходить така неоднозначна історія з розмитими та суперечливими перспективами. Але аналіз контексту, який ґрунтується на знанні ситуації та сфери зсередини, наштовхує на вельми очевидні висновки. По-перше, це гра між фінансово-промисловими групами (ФПГ), що мають вагонний парк, металургами та ФПГ, які не мають рухомого складу.

Варто згадати той факт, що за кілька останніх років було здійснено ввезення великої кількості вагонів, заборонених до експлуатації в державах СНД. Тому одні впливові суб'єкти обстоюють продовження термінів експлуатації вагонів, щоб сфера внутрішніх перевезень не страждала від дефіциту.

Інші ж прагнуть цьому перешкоджати, і їхня мотивація теж очевидна. Якщо заборонити старі вагони, їх можна списати. Звичайно, самим списанням «доля» вагонів не завершиться. Після нього будуть усі підстави для продажу вагонів на брухт. На світових ринках нині ціна сировини для металоконструкцій досягла максимуму, тому час слушний. Навряд чи будь-яка з цих крайнощів здатна вирішити проблему адекватно.