Польські експерти: як організувати перерву для водія вантажівки

RU UA


Перерва – це основне право кожного професійного водія. Але, говорячи про перерви в роботі, недостатньо посилатися лише на загальні положення трудового законодавства. Правовими актами, що визначають правила використання перерв для цієї професійної групи, є передусім Закон про робочий час водіїв та Регламент (ЄС) №561/2006. Про це Логіст.Today дізнався із матеріалу, опублікованого на сайті kt-legaltrans.pl.

Перша перерва, згадана у Законі про робочий час водіїв, у ст. 6 сек. 3 - це 15-хвилинна перерва, яку роботодавець зобов'язаний запровадити, якщо щоденний робочий час водія становить не менше 6 годин. Це так звана перерва на сніданок, на яку мають право лише водії, які відпрацювали встановлену законом норму часу на день. В іншому випадку вони не набувають права на подібну перерву.

Як зазначають юристи компанії LEGALTRANS, згідно зі ст. 13 Закону про робочий час, професійний водій також має право на перерву для відпочинку після 6 робочих годин поспіль у розмірі:
- не менше 30 хвилин – якщо кількість робочих годин не перевищує 9 годин,
- не менше 45 хвилин - при кількості робочих годин більше 9 годин.

Фраза "після 6 годин поспіль роботи", використана в цьому положенні, вказує на те, що йдеться про перерву в робочому часі. Тому його слід віднести не тільки до часу водіння (час водіння), але й до інших видів діяльності, що входять до обов'язків водія, наприклад участь у розвантаженні та завантаженні вантажів. З іншого боку, якщо водій працює менше 6 годин у визначений день, він не зобов'язаний використовувати зазначені періоди відпочинку. Водію не обов'язково використовувати цю перерву повністю за один раз. Він може розділити його на більш короткі періоди за умови, що кожен з таких періодів повинен тривати не менше 15 хвилин і використовуватися протягом шестигодинного робочого часу або після цього періоду.

Говорячи про перерви для відпочинку, передбачені ст. 13 слід також пам'ятати, що вони скорочуються за рахунок перерви в роботі тривалістю 15 хвилин, яку роботодавець зобов'язаний ввести, якщо щоденний час роботи водія становить не менше 6 годин (перерва на сніданок). Таким чином, на практиці 30-хвилинна перерва вважається 15-хвилинною перервою, а 45-хвилинна перерва вважається 30-хвилинною перервою. Хоча 15-хвилинна перерва на сніданок включена в робочий час, перерви на відпочинок не повинні розглядатися таким же чином. Закон про робочий час водіїв вимагає, щоб він враховувався як час чергування (стаття 9(2)).

Право на перерву для відпочинку, передбачене ст. 13 Закону про робочий час водіїв у певних ситуаціях може бути обмеженим. Це стосуватиметься тих водіїв, які вже взяли перерви на відпочинок відповідно до ст. 7 Регламенту (ЄС) № 561/2006 та ст. 7 сек. 1 та 2 угоди AETR. Тобто перерви на відпочинок передбачені ст. 13 Закону про робочий час водіїв та ст. 7 Регламенту (ЄС) № 561/2006 та ст. 7 сек. 1 і 2 угоди AETR взаємозамінні.

Регламент (ЄС) № 561/2006 передбачає у вищезгаданій ст. 7, перерва у керуванні професійним водієм, на який він має право не менше ніж на 45 хвилин після періоду водіння тривалістю 4,5 години, якщо тільки водій не починає період відпочинку. Використане у положенні словосполучення «не менше» припускає, що це мінімальна тривалість перерви, яка належить професійному водієві. Таким чином, він має право відпочити і більш тривалий час, але точно не повинен його скорочувати.

Якщо водій робить перерву тривалістю не менше 45 хвилин, передбачену постановою, йому більше не потрібно робити перерву тривалістю 30 або 45 хвилин після 6 годин роботи, як визначено національним законодавством.

Перерва у водінні, а також перерва для відпочинку, згадана у ст. 13 Закону про робочий час водіїв може проводитися частинами. Проте положення Регламенту регулюють це питання чіткіше, встановлюючи конкретну послідовність, яка може бути вільно змінена: щонайменше 15 хвилин (1-а частина перерви) + щонайменше 30 хвилин (2-я частина перерви), розташовувалися у шаховому порядку з дотриманням Основні правила. На практиці друга частина перерви тривалістю 30 хвилин повинна бути використана водієм не пізніше, ніж через 4,5 години водіння, тоді як перша, 15-хвилинна перерва, може бути використана навіть після першої хвилини поїздки, тому що регламенти явно ніде не мають відношення до це питання.


«Своєчасне отримання перерв у робочий та водійський час – одне з основних прав кожного водія, від якого насамперед залежить безпека дорожнього руху. Ретельний облік перерв, на які мають право водії, у свою чергу, дозволяє контролювати їхній робочий час і тим самим уникнути застосування до роботодавців жорстких фінансових санкцій та порушень у нарахуванні заробітної плати».

LEGALTRANS

Логіст.Today нагадує, що Фонд Truckers Life за підтримки TLP запустив кампанію, спрямовану на привернення уваги до поганих умов праці водіїв на вантажно-розвантажувальних майданчиках, що є однією з важливих причин зниження популярності цієї професії. Цю проблему професійні водії порушують упродовж багатьох років. Але вона досі залишається невирішеною.

Дізнатися подробиці можна з матеріалу «Польща: стартувала кампанія, спрямована на привернення уваги до важких умов роботи водіїв».

Читайте Логіст.Today на Новини Google і в Telegram

5 1 голос
Рейтинг статті
Підписатися
Повідомити про
гість
2 коментарів
старі
Нові Популярні
міжтекстових Відгуки
Подивитися всі коментарі
Вася
Вася
9 місяців тому

Нічого не зрозумів, але дуже цікаво

Димон
Димон
9 місяців тому

Це точно, без пляшки хрін розберешся. Режим праці та відпочинку зроблено для того, щоб з водіїв збирати штрафи, а штрафи у них огого.

Цікаве

RU UK