Микола Горбачов: як порятунок для експорту української агропродукції обговорюється розширення можливостей дунайських портів
Завдання України на сьогодні – довести перевалку агропродукції через Дунай до 3 млн. тонн на місяць. У зв'язку з цим ведуться переговори з Румунією про якірні стоянки, де навантажуватимуть кораблі. Про це Логіст.Today дізнався із інтерв'ю президента Української зернової асоціації (УЗА) Миколи Горбачова, опублікованого виданням Головкому.
За словами Миколи Горбачова, організація якірної стоянки фактично безкоштовна, не потребує жодних інвестицій, а лише надання дозвільних документів. У планах також організувати якірні стоянки у румунських територіальних водах під час виходу із Суліни.
«Таким чином, ми зменшили б шлях з наших портів до навантаження на судно і це б ще прискорило оборотність барж і терміналів. Ми змогли використати не лише українські термінали, а й термінали Румунії (Галац) чи Молдови (Джурджулешти). У кращому випадку на будівництво цих якірних стоянок піде три місяці. Але ми ніколи раніше не працювали з румунами, щоб точно сказати, скільки часу це займе».
Микола Горбачов
За його словами, минулого року через Румунію пішло 22,5 млн. тонн зернових та олійних, олії та шроту. Частина цього йшла через Болгарію, частково експорт через порт Констанца прямував до Китаю. Для прикладу – Україна до війни з населенням 42 млн. використала на рік всього 25-28 млн. тонн зернових та олійних.
За підрахунками УЗА експорт українського зерна через дунайські порти може досягти 30-35 млн. тонн на рік.
«Урожай – десь 69-70 млн тонн, експорт – до 45 млн тонн зернових та олійних. Плюс ще 9 млн. тонн продуктів переробки – олії та шроти. Тобто загальний експорт буде на рівні 54-55 млн тонн, і всі вони потребуватимуть якихось шляхів. Щодо цифри в 30-35 млн. тонн через Дунай, то вона взялася із середньої цифри 3 млн. тонн на місяць. У липні ми вже не зможемо відправити такий обсяг, тому що станом на 15 липня відправили лише 1 млн тонн»
Микола Горбачов
Микола Горбачов додав, що за прогнозами асоціації, якщо не працюватиме Зерновий коридор, найбільшим місцем зростання експорту стане Дунай, який може прийняти до 35 млн. тонн, а для залишків потрібно використовувати залізницю та автомобільний транспорт. Залізницею на сьогодні можна перевозити близько 1 млн. тонн і автотранспортом – близько 0,5 млн. тонн на місяць. Але експортувати залізницею та автотранспортом через ті ж порти Балтії чи Італії чи Німеччини дуже дорого. Додаткові витрати, порівняно з Констанцою, становлять плюс $30-40 на тонні. Тому Мінагрополітики та УЗА звернулися до Єврокомісії із пропозицією компенсувати ці витрати європейським перевізникам та портам.
Як зазначив президент УЗА, без субсидій від ЄС та Києва український неморський експорт може бути невигідним для українських аграріїв.
«Собівартість вирощування кукурудзи навіть у технологічно підготовленої аграрної компанії – близько $150 за тонну, а сьогодні ціна на FOB у Констанці – $220. Якщо додати логістику в $100, то вже буде збиток на рівні $30 на тонну. Але якщо стане зрозумілим, що українська продукція поїде тільки більшою ціною або не поїде взагалі, то буде зростання цін. Ми бачили, як світові ринки відреагували на те, що РФ вийшла із зернових угод та бомбила Одесу. Міжнародні трейдери вже кажуть, що світ починає працювати у парадигмі «коли Україна не зможе експортувати кукурудзу». А це означає, що світ чекає на подорожчання»
Микола Горбачов
Логіст.Today нагадує, що уряд Румунії планує швидко розширити один із ключових маршрутів транзиту зерна з України.
Дізнатися подробиці можна з матеріалу «Румунія планує розширити один із ключових маршрутів транзиту української агропродукції».
Читайте Логіст.Today на Новини Google і в Telegram
Цікаве
Закриття частини зернових вантажних станцій Укрзалізницею – це не фіаско, а ретельне планування у ланцюжку залізничних перевезень
Повертати чи ні: експерт пояснив, навіщо у березні було скасовано акциз на пальне
«Зведення з кордону» 04 вересня 2019 станом на 09.00 (по Києву)
Вина за закриття Польщею зернокоридору лежить на нахабних урядовцях і зернотрейдерах України, які замість провезення зерна Європою до афроазійських країн стали його продавати за демпінговими цінами польським виробникам і спекулянтам.