Експерти: як мінімізувати ризики при перевезенні небезпечних вантажів

Перевезення небезпечних вантажів — це не просто щоденна рутина, а зона підвищеної відповідальності. Будь-який перевізник або водій, який працює з матеріалами, що підпадають під класифікацію ADR, повинен бути готовим діяти строго згідно з регламентом у будь-який момент. Навіть найменша помилка може обійтися дорого — і не лише у фінансовому плані. Про це Ларді.Today дізнався з матеріалу, опублікованого на порталі inelo.com.

Небезпечні вантажі — це речовини або предмети, які своїми властивостями можуть становити загрозу життю та здоров'ю людини, а також довкіллю. Такі матеріали класифікуються відповідно до положень ADR — міжнародної угоди 1957 року. На даний момент Конвенцію ADR ратифікували понад 50 країн світу.

До небезпечних вантажів відносяться:
- гази (наприклад, балони з пропаном);
- легкозаймисті рідини (наприклад, пальне);
- токсичні та інфекційні речовини (наприклад, промислові хімічні речовини, медичні відходи);
- радіоактивні матеріали (наприклад, ізотопи для медичних цілей);
- кислі речовини (наприклад, кислоти);
- вибухонебезпечні речовини (наприклад, піротехніка);
- хімічні відходи.

Перевезення небезпечних матеріалів — це велика відповідальність. Перевезення небезпечних вантажів може призвести до пожеж та вибухів (наприклад, через зіткнення або неправильне зберігання), забруднення довкілля (при витоку хімікатів у ґрунт чи воду) або отруєння людей та тварин. Іншим джерелом загрози можуть бути технічні несправності, такі як корозія компонентів відкислими речовинами. Ось чому так важливо забезпечити належну безпеку перевезень ADR та забезпечити навчання водіїв.

Угода ADR розрізняє 9 основних класів небезпечних вантажів, які відносяться до різних видів небезпек:
- клас 1 – вибухонебезпечні речовини;
- клас 2 – гази;
- клас 2 – легкозаймисті рідини;
- клас 4 – небезпечні тверді речовини;
- клас 5 – окислювальні речовини та органічні пероксиди;
- клас 6 – токсичні та інфекційні речовини;
- клас 7 – радіоактивні матеріали;
- клас 8 – кислотні речовини;
- клас 9 – інші небезпечні речовини та предмети.

Роль перевізника не закінчується відповідальністю за виконання замовлення. Перевізник, який береться за перевезення небезпечних вантажів, повинен діяти відповідно до вимог, встановлених правилами ADR, а невиконання цих зобов'язань веде до серйозних фінансових та правових наслідків.

Перед тим, як завантажити товар на транспортний засіб, перевізник повинен переконатися, що він правильно класифікований. Також потрібно перевірити необхідну документацію та оглянути безпеку товару та самого транспортного засобу (включаючи попереджувальні таблички та наклейки). Порушення правил ADR не дозволяє транспортному засобу виконати замовлення. Більше того, якщо під час перевезення будуть виявлені будь-які порушення, такі як протікання упаковки або різноманітні види несправностей, транспортування повинно бути припинено негайно.

Повна й актуальна документація під час перевезення небезпечних вантажів є абсолютною необхідністю. Водій, який здійснює перевезення ADR, повинен мати у кабіні транспортного засобу наступне:
- Сертифікат ADR, що підтверджує проходження навчання, що дозволяє водіям перевозити небезпечні вантажі;
- транспортна накладна, що містить усю необхідну інформацію про перевозимий вантаж;
- інструкції для водія щодо вантажів ADR, а також про те, як діяти в надзвичайних ситуаціях;
- водійські права.

Крім того, при перевезенні вантажів, які віднесені до Класу 1 (вибухонебезпечні речовини), потрібне додаткове спеціальне дозвіл. Також потрібний сертифікат допуску транспортного засобу до перевезення небезпечних вантажів, який поширюється на автоцистерни та, знову ж таки, на перевезення деяких вибухонебезпечних та самовідгукуючих матеріалів і виробів.

Будь-який транспортний засіб, який бере участь у перевезенні небезпечних вантажів, повинен бути відповідно маркований. Це елементи, вимагані правилами ADR, які необхідні для ідентифікації типу небезпеки — наприклад, аварійно-рятувальними службами у разі аварії. Саме завдяки цій маркуванню ви знаєте, з якою небезпекою маєте справу — навіть якщо документи відсутні.

Базове маркування — це попереджувальні знаки помаранчевого кольору, які мають бути розміщені спереду та ззаду транспортного засобу. Верхнє поле таблички містить ідентифікаційний номер небезпеки (наприклад, 23 — легкозаймистий газ), а нижнє поле — номер ООН речовини (наприклад, 1203 — бензин). Табличка повинна бути неперехідною, але добре видимою як удень, так і вночі, а також стійкою до погодних умов. Ще однією важливою маркування є ромбовидні попереджувальні наклейки розміром не менше 10 см на 10 см. Вони мають відмітні кольори та графічний символ залежно від класу небезпечного матеріалу.

Ларді.Today нагадує, що в «Офіційному державному віснику» Іспанії опублікована поправка до Постанови від 27 липня 1999 року, яка вносить зміни до норм оснащення вогнегасниками автотранспортних засобів.

Дізнатися деталі можна з матеріалу «Іспанія: нові вимоги до вогнегасників у вантажівках».

Читайте Ларді.Today на Google News та в Telegram