Юристи розповіли про правила роботи і відпочинку водіїв при користуванні пароплавами та поїздами.

У роботі професійного водія часто виникає необхідність використання паромних або залізничних переправ. Цей тип переходів не є нейтральним до питань, пов'язаних з робочим часом та відпочинком водіїв. Про це Логист.Today дізнався з матеріалу, опублікованого на порталі юридичної компанії LEGALTRANS.

Оскільки час паромної або залізничної переправи, під час якої водій супроводжує перевозимий транспортний засіб, регламентовано досить конкретно, він потребує більшої уваги з боку транспортних компаній. Розуміння і правильне застосування цього положення може сприяти кращій та більш ефективній організації робочого часу працівників. Усі інструкції щодо переправи на паромі або поїзді для водія можна знайти в статті 9 Регламенту № 561/2006, що також слід розглядати як відступлення від статті 8 цього Положення, яка містить основні норми робочого часу та часу відпочинку професійних водіїв.

Водій, який подорожує на паромі або поїзді та супроводжує свій вантажівку, має право на певні періоди відпочинку під час такого переходу. Однак регламент допускає певні відступлення від загальних правил. Коли це відбувається, тобто коли водій супроводжує транспортний засіб, перевозимий на паромі або поїзді, і вибирає або регулярний щоденний період відпочинку (тобто, в принципі, неперервний період відпочинку тривалістю не менше 11 годин, який в альтернативу може проводитися в два етапи, перший з яких має бути неперервною тривалістю не менше 3 годин, а другий не менше 9 годин), або скорочений щотижневий період відпочинку (тобто відпочинок тривалістю менше 45 годин, але не менше 24 годин поспіль), допускається, що цей відпочинок може бути перерваний іншими заняттями. Однак це не відноситься, і це слід чітко підкреслити, до скороченого періоду щоденного відпочинку, тобто до відпочинку тривалістю не менше 9 годин, але менше 11 годин. Відступлення від нього не включаються.

Переривання регулярного щоденного періоду відпочинку або скороченого щотижневого періоду відпочинку допускається тільки за наступними умовами:
- переривання регулярного щоденного періоду відпочинку або скороченого щотижневого періоду відпочинку іншими видами діяльності може відбуватися не більш як двічі;
- переривання не повинно перевищувати в загальній складності 1 години (зокрема, перериванням може вважатися посадка та висадка з парому або поїзда та поїздка в відповідне безпечне місце, де водій може відпочити);
- протягом цього регулярного щоденного періоду відпочинку або скороченого щотижневого періоду відпочинку в розпорядженні водія повинна бути спальна кабіна, ліжко або кушетка.

Отже, якщо водій супроводжує транспортний засіб на паромній або залізничній переправі та має доступ до кают, кушетки або спального місця, то час, проведений у дорозі, також може розглядатися як відпочинок або перерва, причому переривати його можна не більше двох разів загальною тривалістю не більше однієї години.

Стаття 9(1) Постанови 561/2006 також допускає вищезазначені відступлення щодо регулярних щотижневих періодів відпочинку (тобто відпочинку тривалістю не менше 45 годин), якщо дотримуються наступні умови:
- поїздка запланована на строк не менше 8 годин;
- у водія є вільна спальна каюта на паромі або поїзді.

Якщо необхідно перервати регулярний щотижневий період відпочинку найбільше двома перериваннями тривалістю не більше 60 хвилин, то додатково потрібно, щоб тривалість поїздки на паромі або поїзді складала не менше 8 годин.

Слід зауважити, що стаття 9(1) допускає лише деякі відступлення від статті 8, такі як можливість переривання періодів відпочинку водія, оскільки, відповідно до визначення відпочинку в статті 4(f) Постанови № 561/2006, відпочинок розглядається як неперервний період, протягом якого водій може вільно розпоряджатися своїм часом.

Отже, стаття 9(1) не допускає інших видів відступлень, таких як, наприклад, зобов'язання, виражене в статті 8(2), згідно з яким протягом кожних 24 годин після закінчення попереднього періоду щоденного відпочинку або щотижневого відпочинку водій повинен взяти ще один період щоденного відпочинку. З цього випливає, що протягом дня, на який запланована паромна або залізнична переправа, водій може працювати не більше 12 годин плюс один година іншої перервної діяльності (яка не включається у щоденний час управління), що дозволить йому чи їй взяти повний щоденний період відпочинку у 11 годин, як вже згадувалося. З іншого боку, час перерви не повинен призводити до скорочення звичайного щоденного періоду відпочинку.

Те саме стосується і до статті 8(8), яка встановлює заборону на використання регулярних щотижневих періодів відпочинку в транспортному засобі та будь-яких щотижневих періодів відпочинку тривалістю більше 45 годин, використовуваних як компенсація за попередні скорочені щотижневі періоди відпочинку. У цьому випадку, при перетині кордону на паромі або поїзді, відступлення не застосовуються.

Згідно загального правила, викладеного в статті 9(2) Постанови № 561/2006, час, який водій проводить у дорозі до місця зупинки або від нього, якщо транспортний засіб не знаходиться ані вдома у водія, ані в оперативному центрі роботодавця, де водій зазвичай працює, не зараховується як відпочинок або перерва. Виняток становлять випадки, коли водій знаходиться на паромі або в поїзді, направляючись до місця стоянки транспортного засобу (або після його зняття), і в той же час має доступ до спальної каюти, ліжка або кушетки. У цьому випадку час, витрачений водієм на поїздку, може враховуватися як відпочинок або перерва.

Логист.Today нагадує, що поліцейські та інспекційні служби перевірили 202 водіїв і їх вантажівки на стоянці на Нодердерланде у районі порту Антверпена. В результаті було видано штрафів понад 250 тис. євро.

Дізнатися деталі можна з матеріалу