Прийом на роботу громадян третіх країн у якості професійних водіїв в ЄС вимагає, за деякими винятками, не лише певного типу дозволу на роботу, а й відповідні документи, наприклад, візу або тимчасове вид на проживання. Про це Логіст.Today дізнався з матеріалу, опублікованого на сайті Транспортної юридичної фірми LEGALTRANS.
Для трудового устрою громадянина з третьої країни в транспортну компанію, тобто країни, яка не входить до ЄС, роботодавець може використовувати наступні рішення:
- дозвіл на працю,
- єдина дозвіл (дозволи на тимчасове проживання та роботу),
- заявлення про покладення роботи іноземцю,
- повідомлення (унікальна процедура, що застосовується лише до громадян України, регламентована спеціальним законом).
Основним документом, що дає право іноземцю (не громадянину країни-члена ЄС) працевлаштуватися в ЄС, є дозвіл на працю. Наприклад, в Польщі існує кілька видів цього дозволу, які вказані в ст. 88 Закону від 20 квітня 2004 року про сприяння зайнятості та установах ринку праці. Стандартним, найпопулярнішим типом є дозвіл на роботу типу А, який потрібен, якщо іноземець виконує роботу на території Польщі за договором з юридичною особою, зареєстрованим офісом або місцем проживання якої або філіалом, заводом або іншою формою організованої діяльності знаходиться в цій країні. Однак не в усіх випадках іноземцю з-за меж ЄС потрібно мати документ такого типу.
Дозвіл дає право працювати лише на території певної країни (не легалізує проживання іноземця), у конкретному підприємстві. Однак за документом такого типу звертається не іноземець, а роботодавець, який має намір його працевлаштувати. Тому зміна роботи та переведення іноземця в іншу компанію потребує отримання нового дозволу. Органом, уповноваженим його видавати в Польщі, є воєвода. Дозвіл на працю видається на певний термін, не більш як 3 роки, з можливістю його продовження. Отримання дозволу на роботу типу А також повинно поєднуватися з виконанням роботодавцем певних вимог, таких як гарантія працівнику винагороди не нижче винагороди працівників, що виконують порівняну роботу або займають порівняну посаду.
Дозвіл на тимчасове проживання і роботу, відомий як єдиний дозвіл, також легалізує перебування іноземця за кордоном. У цьому випадку заяву подає не роботодавець, а сам іноземець. Головною перевагою цього виду документа є те, що він отримується в рамках однієї адміністративної процедури, що дозволяє заощадити час.
Правила видання єдиного дозволу в Польщі регулюються Законом від 12 грудня 2013 року про іноземців. Для отримання дозволу на тимчасове проживання і роботу необхідно виконання певних умов. Іноземець повинен подати заяву, якщо він або вона мають намір працювати в Польщі та перебувати в країні понад 3 місяці. Також у цьому випадку органом, за допомогою якого може бути вирішено питання, є компетентний воєвода. Однак єдиний дозвіл не поширюється на всіх іноземців з-за меж ЄС. Його не отримають відряджені працівники, що виконують сезонну роботу або перебувають в Польщі на підставі туристичної візи.
Громадяни третіх країн також можуть бути працевлаштовані в Польщі на підставі заяви про покладення роботи. Однак важливо відзначити, що ця процедура може застосовуватися лише до певних іноземців з наступних країн: Арменія, РБ, Грузія, Молдова та Україна.
При цьому, як і в будь-якому іншому випадку, є додаткові вимоги, які необхідно дотримуватися. Це максимальний період трудового устрою протягом 24 місяців, виключення сезонної роботи з декларації, встановлений мінімальний розмір винагороди (не нижче винагороди інших працівників, що виконують роботу аналогічного виду або на порівняній посаді) та обов'язок приступити до обов'язків, працювати не пізніше 6 місяців від дня подання декларації. Стороною розгляду в даному випадку, як і при поданні заяви на одержання стандартного дозволу на працю, є роботодавець. Декларацію необхідно подати до служби зайнятості до того, як іноземець приступить до роботи.
Логіст.Today нагадує, що перерва - це основне право кожного професійного водія. Але, говорячи про перерви в роботі, недостатньо посилатися лише на загальні положення трудового законодавства. Правовими актами, що визначають правила використання перерв для цієї професійної групи, є, передусім, Закон про робочий час водіїв та Регламент (ЄС) №561/2006.
Дізнатися деталі можна з матеріалу «Польські експерти: як організувати перерву для водія вантажівки».
Читайте Логіст.Today на Google News і в Telegram