Amazon змінив схему оплати роботи водіїв-дальнобійників, відмовившись від прийнятих норм.

Майже всі водії вантажівок у США отримують оплату в залежності від кількості миль, які вони проїхали. Але корпорація Amazon, яка має намір стати лідером вантажних перевезень в країні, бореться з цією тенденцією. Гігант електронної комерції платить водіям за день роботи, а не за милю. В Amazon стверджують, що вони користуються такою схемою оплати вже протягом двох років. Про це Логист.Today дізнався з матеріалу, опублікованого виданням Business Insider.

Згідно внутрішнього документу компанії, в Amazon є три тарифи для оплати роботи водіїв: соло1, соло2 і команда.

За тарифом «соло1» водій отримує від 600 до 800 доларів за 14-годинний робочий день, а відведені на відпочинок 10 годин проводить вдома. Розмір оплати залежить від регіону.

Тариф «соло2» передбачає, що водій перебуває в дорозі кілька днів, а 10-годинний перерву на відпочинок проводить у вантажівці або на стоянці. Згідно з цим тарифом зарплата коливається від 1360 до 1750 доларів за два дні роботи.

Тариф «команда» розрахований на дальні поїздки, коли два водії працюють по черзі. Заробіток за цим тарифом складає від 7545 до 10 тис. доларів за кілька днів на двох.

Деякі водії цікавляться такою схемою оплати праці, в той час як інші стверджують, що це лише «хитрий» спосіб отримати дешеву робочу силу. Згідно дослідження, проведеного виданням FreightWaves, заробіток водіїв вантажівок в Amazon приблизно на 18% нижче відраслевих норм. У зв'язку з цим багато дальнобійців та автотранспортні компанії відмовляються працювати з компанією.

Тим часом Кевін Стерлінг, керуючий директор Seaport Global Securities, стверджує, що Amazon був змушений змінити схему оплати через нестачу водіїв. За словами Стерлінга, як правило, вантажівки компанії проїжджають порожніми більшу частину шляху. А оскільки дальнобійцям платять за милю, а не за годину, «порожні милі» означають відсутність оплати. Щоденна заробітна плата буде означати доступ водіїв вантажівок до гарантованої мінімальної зарплати, чого не вистачає цій галузі з 30-х років минулого століття.

Логист.Today також нагадує про те, що в США галузевий стандарт оплати за милу зародився ще у 1930-х роках. Така практика зразу сподобалась водіям вантажівок, тому що вони могли їздити скільки завгодно і заробляти на цьому гроші. Компаніям-перевізникам і їх клієнтам ця схема оплати також виявилася вигідною, тому що вони могли не платити водіям за час очікування на складах.

Однак в останні часи американські дальнобійці оскаржували прийнятий стандарт оплати за милю в судах. За їхньою думкою, існуюча норма означає, що вони не захищені законом про мінімальну заробітну плату і не мають жодних гарантій того, що кожна година, витрачена на роботу, буде компенсована.