Так, перевізник може нести відповідальність за пошкодження вантажу після транспортування.

Чи може автоперевізник нести відповідальність за збитки, завдані вантажу, коли він більше не перебував під його пильним наглядом? Логіст.Today представляє матеріал генерального директора страхової компанії Transbrokers Адама Пайєка, розміщений на Linkedin.

Факти

Датський виробник вітряних турбін замовив транспортування генераторів для цих турбін з Відебека (Данія) до Ліверпуля (Великобританія). Відповідно до умов договору перевезення, завантаження та розміщення вантажу на напівпричіп лежали на плечах виробника. З свого боку, перевізник повинен був контролювати установку вантажу і, за необхідності, приймати заходи, що збільшують безпеку транспортування.

Перевізник замовив транспортування двом підпідрядникам. Перший підпідрядник повинен був пройти від Відебека до Есб'єрга в Данії. Потім напівпричіп повинен був бути доставлений морським шляхом до Іммінгема (Великобританія), звідки його мав забрати другий підпідрядник і доставити до Ліверпуля.

Водій першого підпідрядника слідкував за завантаженням. Він помітив, що виробник не прикріпив дерев'яні транспортні рами до напівпричепа, але все ж вважав, що вантаж закріплений достатньо надійно. Як колишній підтвердження даного висновку, генератори успішно дісталися до парому, потім до Іммінгема, і там почався другий участок транспортування, на якому вантаж і впав з напівпричепа.

Тут немає винних сторін?

Обидва перевізники відмовилися взяти на себе відповідальність за збиток. Перший з них стверджував, що подія сталася, коли товар більше не був під його відповідальністю. Другий стверджував, що він не несе відповідальності за завантаження та закріплення товару. Справа дійшла до суду в Копенгагені.

Суд

Суд вирішив, що за збиток несуть відповідальність обидва перевізники.

Суд дійшов висновку, що вони мали прикріпити вантаж до напівпричепа. Ця обов'язковість випливає із датського Закону про дорожній рух, транспортних вказівок та керівних принципів ЄС.

Щодо першого перевізника, суду Копенгагена було відомо, що збиток був завданий, коли він більше не відповідав за вантаж. Однак завжди є, АЛЕ! Перший перевізник, який повинен був правильно закріпити вантаж, цього не зробив, а всі наступні проблеми є лише наслідком цього. Вина другого перевізника полягала в тому, що він не виправив помилку першого перед початком транспортування по своєму маршруту.

Отже, тут ми маємо справу з ситуацією, коли перевізник несе відповідальність за збиток, коли товар не перебував під його опікою. Це може здатися дивним, оскільки згідно зі ст. 17 пункт 1 CMR, перевізник несе відповідальність за пошкодження товару між моментом прийняття товару і його видачею. Однак суд відзначив, що підставою для відповідальності у даному випадку є не Конвенція СМГ, а національне законодавство Данії. У питаннях, не передбачених Конвенцією, застосовується національне законодавство.

Логіст.Today нагадує, що нещодавно був опублікований матеріал «Коли перевізник не несе відповідальності за збиток, завданий в результаті пограбування?», у якому Адам Пайєк розглядав справу про зникнення вантажу маринованої селедки та відповідальність перевізника за виявлену халатність.