«Справа № 2»: Про терміни стягнення заборгованості за перевезення в Російській Федерації.

Продовжуємо рубрику «Дело № ….», яку ведуть спеціалісти Юридичного департаменту Ларді-Транс. У цій рубриці ми відповідаємо на найбільш поширені питання наших користувачів на прикладі конкретних справ Юридичного департаменту. І хоча наша Політика конфіденційності не дозволить нам розкрити всю інформацію, нехай вас це не збентежить — стаття однозначно буде корисною для всіх, хто пов'язаний з перевезеннями.

Отже, переходимо до Дела № 2 про строки стягнення заборгованості за перевезення в Російській Федерації.

З моменту запуску послуги «Юридичного обслуговування» на порталі Lardi-Trans.com наш юридичний департамент постійно стикається з запитаннями про стягнення заборгованостей за перевезення та готує консультації з поясненням строків та порядку стягнення заборгованості.

Головне, що ви повинні пам'ятати, знати і враховувати — це факт того, що стягнути заборгованість за перевезення в судовому порядку ви можете протягом обмеженого строку, який встановлений міжнародними нормативними актами та нормативно-правовими актами внутрішнього законодавства держави. Цей строк називається «давністю позову» і пропуск цього строки означає, що суд відмовить у примусовому стягненні заборгованості і відмовить у позові або у заяві.

Раніше, у «Делі № ….» ми вже розглянули строки звернення в суд згідно з внутрішнім законодавством України, а зараз розглянемо строки стягнення заборгованості на прикладі міжнародних договорів і конвенцій, а також національного законодавства Російської Федерації та Республіки Білорусь.

Нагадаємо основні моменти:

1) Основним міжнародним документом, який регламентує міжнародні автомобільні перевезення вантажів, є Конвенція про договір міжнародної перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі по тексту - Конвенція ДПГ). Ця Конвенція була прийнята 19 травня 1956 р. у Женеві, а вступила в силу з 2 липня 1961 року.

2) До Конвенції ДПГ приєдналась Україна (з 16 лютого 2007 року). Дані згідно офіційного сайту Європейської економічної комісії (ЄЕК) ООН (англ. The United Nations Economic Commission for Europe (UNECE))

Сам текст Конвенції ДПГ ви зможете знайти за посиланням: http://www.conventions.ru/view_base.php?id=16.

Російська Федерація

До Конвенції ДПГ приєдналась Російська Федерація (з 2 вересня 1993 року). Дані згідно офіційного сайту Європейської економічної комісії (ЄЕК) ООН (англ. The United Nations Economic Commission for Europe (UNECE))

Приєднання Російської Федерації означає, що положення Конвенції ДПГ мають більшу юридичну силу щодо положень національного законодавства цих країн.

Така особливість норм міжнародного права прямо передбачена в національному законодавстві Російської Федерації, а саме:

- частиною 4 статті 15 Конституції Російської Федерації, де зазначено, що якщо міжнародним договором Російської Федерації встановлені інші правила, ніж передбачені законом, то застосовуються правила міжнародного договору.

- абзацом 2 частини 2 статті 7 Господарського кодексу Російської Федерації, де зазначено, що якщо міжнародним договором Російської Федерації встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені цивільним законодавством, застосовуються правила міжнародного договору.

Таким чином відповідно до положень статті 32 Конвенції ДПГ передбачено, що подання позовів, які можуть виникнути в результаті перевезень, виконаних у відповідності з цією Конвенцією, може відбуватися протягом одного року. Однак у випадку зловживання або вини, яка згідно закону, який застосовується розглядаючим справу судом, рівнозначна до зловживання або вини, строк встановлюється в три роки.

Строк розраховується:

a) у випадку часткової втрати вантажу, його пошкодження або затримки в доставці - з дня передачі вантажу;

b) у випадку втрати всього вантажу - з тридцятого дня після закінчення встановленого для перевезення терміну або, якщо такий не був встановлений, з шістдесятого дня з прийняттям вантажу перевізником до перевезення;

c) у всіх інших випадках - після тримісячного терміну з дня укладення договору перевезення.

День, зазначений вище як точка початку терміну подання позову, не враховується при встановленні його строки.

У національному законодавстві Російської Федерації стаття 797 Господарського кодексу Російської Федерації передбачає наступні строки:

• позов до перевізника може бути пред'явлено відправником вантажу або отримувачем у випадку повного або часткового відмови перевізника задовольнити претензію або неподання від перевізника відповіді у тридцятиденний строк.
• строк давності по вимоги, що виникають з перевезення вантажу, встановлюється в один рік з моменту, визначеного відповідно до транспортних статутів і кодексів.

При цьому слід відзначити, що подання претензії є обов'язковим згідно з положеннями частини 1 статті 797 Господарського кодексу Російської Федерації та положеннями частини 5 статті 4 Арбітражного процесуального кодексу Російської Федерації.

Аналогічні норми містяться в статтях 39 і 40 Федерального закону № 259-ФЗ від 08.11.2007 року «Статут автомобільного транспорту та міського наземного електричного транспорту» (зі змінами та доповненнями)

Статтею 42 цього ж Федерального закону встановлено, що строк давності по вимогах, що виникають з договорів перевезень, договорів фрахтування, складає один рік. Вказаний строк визначається з моменту настання події, що послужила підставою для подання претензії або позову, зокрема щодо:

1) відшкодування збитків, заподіяних недостачею, пошкодженням (псуванням) багажу, вантажу, з моменту видачі багажу, вантажу;

2) відшкодування збитків, заподіяних втратою багажу, з моменту визнання багажу втраченим;

3) відшкодування збитків, заподіяних втратою вантажу, з моменту визнання вантажу втраченим;

4) затримки доставки багажу, вантажу з моменту видачі багажу, вантажу.

Отже в Російській Федерації встановлюються наступні правила і строки:

1) Строк давності по вимогах, що виникають з договорів перевезень, договорів фрахтування - один рік.

2) Подання претензії є ОБОВ'ЯЗКОВИМ умовою позасудового врегулювання. Претензія може бути подана протягом строки давності.

3) Строк розгляду претензії — тридцять днів.

4) при застосуванні положення Конвенції ДПГ, а саме: в разі встановлення при міжнародній перевезці факту зловживання або вини, яка згідно закону, що застосовується розглядаючим справу судом, рівноцінна зловживанню або вині, строк встановлюється в три роки.