«Справа №.......» Про терміни стягнення заборгованості за перевезення в Україні.

Сьогодні ми запускаємо нову рубрику «Дело № ….», яку будуть вести спеціалісти Юридичного відділу Ларді-Транс. У цій рубриці ми будемо давати відповіді на найпоширеніші питання наших користувачів на прикладі конкретних справ Юридичного відділу. І хоча наша політика конфіденційності не дозволяє розкривати всю інформацію конкретних «справ», нехай вас це не збентежить — стаття однозначно буде корисною всім, хто пов'язаний з автомобільними вантажоперевезеннями чи відправленням/отриманням товарів.

Отже, переходимо до Діла № 1. Про терміни стягнення заборгованості за перевезення в Україні.

З моменту запуску «Юридичного обслуговування» на порталі Lardi-Trans.com наш Юридичний відділ постійно стикається з запитами щодо стягнення заборгованостей за перевезення та готує консультації з уточненням термінів та порядку стягнення заборгованості.

Головне, що ви повинні пам'ятати, знати і враховувати — це факт того, що стягнути заборгованість за перевезення в судовому порядку ви можете протягом обмеженого терміну, який встановлено міжнародними нормативно-правовими актами та нормативно-правовими актами внутрішнього законодавства держави. Цей термін називається «давністю позову» і пропуск цього терміну означає, що суд відмовить у примусовому стягненні заборгованості або розгляді позиву чи заяви.

Розглянемо терміни стягнення заборгованості на прикладі міжнародних договорів і конвенцій, а також національного законодавства України.

Основним міжнародним документом, який регламентує міжнародні автомобільні перевезення вантажів, є Конвенція про договір міжнародної перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі по тексту  — Конвенція ДПГ). Ця Конвенція була прийнята 19 травня 1956 р. в Женеві, а набрала чинності з 2 липня 1961 р.

До Конвенції ДПГ приєдналася Україна (з 16 лютого 2007 року). Дані згідно офіційному сайту  Європейської економічної комісії (ЄЕК) ООН (англ. The United Nations Economic Commission for Europe (UNECE))  

Приєднання України означає, що положення Конвенції ДПГ мають більшу юридичну силу у порівнянні з положеннями національного законодавства цієї країни.

Така особливість норм міжнародного права прямо передбачена в національному законодавстві України:

- частиною 2 статті 19 Закону України «Про міжнародні договори», де зазначено, що якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, якщо встановлені правила відрізняються від тих, які передбачені в відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

- частиною 6 статті 315 Господарського кодексу України, де зазначено, що щодо спорів, пов'язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів і терміни давності позовної давності встановлюються транспортними кодексами або статутами чи міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже відповідно до положень статті 32 Конвенції ДПГ передбачено, що подання позовів, які можуть виникнути в результаті перевезень, виконаних відповідно до цієї Конвенції, може відбуватися протягом одного року. Проте у випадку зловживання або вини, яка згідно з законом, застосовується розглядаючим справу судом, рівну зловживанню, термін встановлюється в три роки. Термін розраховується:

• у випадку часткової втрати вантажу, його пошкодження або запізнення в доставці - з дня віддачі вантажу;
• у випадку втрати всього вантажу - з тридцятого дня після закінчення встановленого для перевезення терміну або, якщо такий не був встановлений, з шістдесятого дня після прийняття вантажу перевізником до перевезення;
• у всіх інших випадках — після тримісячного терміну з дня укладення договору перевезення.

День, зазначений вище як точка відліку терміну подання позову, не враховується при встановленні його терміну.

У національному законодавстві України стаття 315 Господарського кодексу України передбачає наступні терміни:

• Подання перевізнику претензії, заснованої на договорі перевезення — протягом 6 місяців з моменту перевезення. Отримувачу претензії надається 3 місяці для задоволення або відмови в задоволенні претензії, а претензії у прямому змішаному повідомленні — 6 місяців. (Пряме змішане повідомлення — перевезення від відправника до одержувача двома і більше перевізниками різних видів транспорту за єдиним перевезеним документом).
• Подання перевізнику претензії щодо виплати штрафів і премій, заснованих на договорі перевезення — протягом 45 днів з моменту перевезення. Отримувачу претензії надається 45 днів на розгляд такої претензії.
• Звернення до суду з позовом до перевізника — протягом 6 місяців з моменту отримання відповіді на претензію або з моменту закінчення терміну для відповіді на претензію.

При цьому слід відзначити, що подання претензії є обов'язковим відповідно до положень Розділу 2 Господарського процесуального кодексу України «Доусудове врегулювання господарських спорів».

Частиною 6 статті 315 Господарського кодексу України прямо передбачено, що щодо спорів, пов'язаних з міждержавними перевезеннями, порядок подання позовів і терміни давності позовної давності встановлюються транспортними кодексами або статутами чи міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже для міждержавних перевезень в Україні застосовуються терміни позовної давності застосовуються терміни в 1 рік (або 3 роки в разі зловживання або вини, яка згідно з законом, застосовуємо розглядаючим справу судом, прирівнюється до зловживання).

Таким чином, в Україні застосовуються наступні терміни:

1. По позовах до перевізника: 6 місяців на подання претензії + 6 місяців з моменту отримання відповіді на претензію або закінчення терміну на відповідь.
2. По позовах до перевізника щодо стягнення штрафу або премії: 45 днів на подання претензії +  6 місяців з моменту отримання відповіді на претензію або закінчення терміну на відповідь.
3. Термін розгляду претензії: 3 місяці для задоволення або відмови в задоволенні претензії, а претензії у прямому змішаному повідомленні — 6 місяців.
4. По позовах перевізника: внутрішні перевезення - 6 місяців з моменту перевезення (частина 5 статті 315 Господарського кодексу України), міжнародні перевезення — 1 рік ( статті 32 Конвенції ДПГ).