Польща: правила працевлаштування для водіїв із третіх країн

Прийом на роботу громадян третіх країн як професійні водії в ЄС вимагають, за деякими винятками, не лише певного типу дозволу на роботу, а й відповідних документів, наприклад, візи або тимчасового посвідчення на проживання. Про це Логіст.Today дізнався із матеріалу, опублікованого на сайті Транспортної юридичної фірми LEGALTRANS.

Для працевлаштування у транспортну компанію громадянина з третьої країни, тобто країни, що не входить до ЄС, роботодавець може використовувати такі рішення:
- дозволи на роботу,
- єдиний дозвіл (дозволи на тимчасове проживання та роботу),
- заяву про доручення роботи іноземцю,
- повідомлення (унікальна процедура, яка застосовується лише до громадян України, регламентована спеціальним законом).

Основним документом, який дає право іноземцю (не громадянину країни-члена ЄС) працевлаштуватися в ЄС, є дозвіл на роботу. Наприклад, у Польщі є кілька видів цього дозволу, які перелічені у ст. 88 Закону від 20 квітня 2004 року про сприяння зайнятості та установи ринку праці. Стандартним, найбільш популярним типом вважається дозвіл на роботу типу А, який потрібний, якщо іноземець виконує роботу на території Польщі за договором з юридичною особою, зареєстрований офіс або місце проживання якого або філія, завод або інша форма організованої діяльності знаходиться в цій країні. Однак не в кожному випадку іноземець з-за меж ЄС повинен мати такий документ.

Дозвіл дає право працювати тільки на території певної країни (не узаконює перебування іноземця) на конкретному підприємстві. Проте документ такого типу звертається не іноземець, а роботодавець, який має намір його працевлаштувати. Тому зміна роботи та переведення іноземця в іншу компанію вимагатиме отримання нового дозволу. Органом, уповноваженим його видавати у Польщі, є воєвода. Дозвіл на роботу видається на певний термін, не більше 3 років, з можливістю його продовження. Отримання дозволу на роботу типу А також має поєднуватися з виконанням роботодавцем певних вимог, таких як гарантія працівнику винагороди у розмірі не нижче за винагороду працівників, які виконують порівняльну роботу або займають зіставну посаду.

Дозвіл на тимчасове проживання та роботу, яка називається єдиним дозволом, також узаконює перебування іноземця за кордоном. І тут заяву подає не роботодавець, а сам іноземець. Головною перевагою цього виду документа є те, що він виходить у рамках однієї адміністративної процедури, що дозволяє заощадити час.

Правила видачі єдиного дозволу у Польщі регулюються Законом від 12 грудня 2013 року про іноземців. Для отримання дозволу на тимчасове проживання та роботу необхідне виконання певних умов. Іноземцю слід подати заяву, якщо він або вона має намір працювати в Польщі і залишатися в країні понад 3 місяці. Також у цьому випадку органом, за допомогою якого може бути вирішено питання, є компетентний воєвода. Однак, єдиний дозвіл не поширюється на всіх іноземців з-за меж ЄС. Його не отримають відряджені працівники, які виконують сезонні роботи або перебувають у Польщі на підставі туристичної візи.

Громадяни третіх країн можуть бути працевлаштовані в Польщі на підставі заяви про доручення роботи. Однак важливо відзначити, що ця процедура може застосовуватися лише до певних іноземців із таких країн: Вірменія, РБ, Грузія, Молдова та Україна.

При цьому, як і в будь-якому іншому випадку, є додаткові вимоги, яких необхідно дотримуватись. Це максимальний період працевлаштування у 24 місяці, виключення сезонних робіт із декларації, встановлений мінімальний розмір винагороди (не нижче за винагороду інших працівників, які виконують роботу аналогічного виду або на порівняній посаді) та обов'язок приступити до обов'язків, працювати не пізніше 6 місяців з дня подання декларації. Стороною розгляду у цьому випадку, як і при поданні заяви на отримання стандартного дозволу на роботу, є роботодавець. Декларацію необхідно подати до служби зайнятості до того, як іноземець приступить до роботи.

Логіст.Today нагадує, що перерва – це основне право кожного професійного водія. Але, говорячи про перерви в роботі, недостатньо посилатися лише на загальні положення трудового законодавства. Правовими актами, що визначають правила використання перерв для цієї професійної групи, є передусім Закон про робочий час водіїв та Регламент (ЄС) №561/2006.

Дізнатися подробиці можна з матеріалу «Польські експерти: як організувати перерву для водія вантажівки».

Читайте Логіст.Today на Новини Google і в Telegram