Законодавство України у сфері морських перевезень

Нормативно-правові акти українського законодавства, які регулюють сферу морських перевезень, умовно можна розділити на три групи:

1.  Конвенції та міжнародні договори, стороною або підписантом у яких є державою України та які ратифіковані Україною у встановленому законом порядку

Такі конвенції та міжнародні договори відповідно до положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, якщо згода на їх обов'язковість надана Верховною Радою України.

Серед основних конвенцій та міжнародних договорів України у сфері морських перевезень слід виділити такі:

1)  Конвенція Організації Об'єднаних Націй про морське перевезення вантажів 1978 року (Гамбурзькі правила) (Гамбург, 31 березня 1978). Вказана Конвенція підписана Україною як членом ООН.

Положеннями статті 2 «Гамбурзьких правил» встановлено, що положення цієї Конвенції застосовуються до договорів морських перевезень між двома державами, якщо:

• порт завантаження, передбачений договором морського перевезення, перебуває у одному з договірних країн;
• порт розвантаження, передбачений договором морського перевезення, є одному з договірних країн;
• один із опціонних портів розвантаження, передбачений договором морського перевезення, є фактичним портом розвантаження і такий порт знаходиться в одній із договірних держав;
• коносамент або інший документ, що підтверджує договір морського перевезення, виданий в одній із договірних держав;
• коносамент або інший документ, що підтверджує договір морського перевезення, передбачає, що цей договір має бути врегульований нормами зазначених Правил чи законодавством будь-якої держави, яка вводить їх у дію.

Конвенція застосовується незалежно від національної належності судна, перевізника, фактичного перевізника, відправника вантажу, вантажоодержувача або іншої зацікавленої особи. Норми Конвенції не застосовуються до чартеру.

2)  Конвенція Організації Об'єднаних Націй про договори повністю або частково морського міжнародного перевезення вантажів (Нью-Йорк, 11 грудня 2008). Вказана Конвенція підписана Україною як членом ООН.

Ця Конвенція застосовується до договорів перевезення морським транспортом, у яких місце отримання вантажу та місце здачі вантажу знаходяться в різних державах та порт завантаження, та порт розвантаження знаходяться у різних державах, якщо згідно з договором перевезення місце отримання вантажу, порт завантаження, місце здачі вантажу або порт розвантаження перебуває у державі — боці Конвенції.

Конвенція застосовується без урахування національності судна, перевізника, сторін чи інших заінтересованих осіб.

3)  Конвенція про полегшення міжнародного морського судноплавства 1956 року. Дата приєднання України: 21.09.1993 року, а набуття чинності для України: 24.12.1993 року.

Зазначена Конвенція підписана з метою полегшення морського судноплавства шляхом спрощення та зниження до мінімуму формальностей, необхідної документації та процедур прибуття, знаходження та відбуття суден, що беруть участь у міжнародному судноплавстві.

4)  Угода між Урядом України та Урядом Держави Ізраїль з питань мореплавства та морських перевезень. Угода ратифікована Законом №2994-III від 17.01.2002 року.

Положення цієї Угоди гарантують судам держав - сторін за Угодою режим найбільшого сприяння щодо вільного доступу до портів, оплати портових зборів, оподаткування, виконання митних, карантинних, швартових, перешвартових процедур, завантаження/розвантаження вантажів, включаючи видачу необхідної відповідної документації, посадки/висадки пасажирів, а також постачання продуктів харчування судам, членам екіпажів та пасажирам.

Однак, слід зазначити, що положення цієї Угоди:

а) не стосуються портів, не відкритих для заходу іноземних суден;

б) не стосуються діяльності, зарезервованої кожною Договірною Стороною для їх організацій та підприємств, включаючи, зокрема, національний каботаж та океанське рибальство;

в) не стосуються правил в'їзду та перебування іноземців.

2. Нормативно-правові акти України щодо морських перевезень вантажів - кодекси, закони та підзаконні акти, які є частиною внутрішнього законодавства України та безпосередньо регулюють правовідносини у зазначеній сфері

1) КОДЕКС ТОРГІВЕЛЬНОГО МОРЕХОДСТВА УКРАЇНИ (Зі змінами та доповненнями). Зазначений Кодекс був набраний чинності Постановою Верховної ради № 277/94-ВР від 09.12.1994 року.

Це основний кодифікований (систематизований) нормативно-правовий акт українського законодавства, що регулює сферу торговельного мореплавства. Під торговим мореплавством у цьому Кодексі розуміється діяльність, пов'язана з використанням суден для перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пошти, рибних та інших промислів, розвідки та видобутку корисних копалин, використання буксирних, криголамних та рятувальних операцій, прокладання кабелю, а також для інших господарських , наукових та культурних цілей.

Правила цього Кодексу поширюються:

• на морські судна - під час їхнього прямування морськими шляхами, а також річками, озерами, водосховищами та іншими водними шляхами, якщо спеціальним законодавством або міжнародними договорами України не встановлено інше;
• на судна внутрішнього плавання — під час їхнього прямування морськими шляхами, а також річками, озерами, водосховищами та іншими водними шляхами під час здійснення перевезень із заходом в іноземний морський порт та у випадках відшкодування збитків від зіткнення суден та порятунку.

2) Постанова Кабінету Міністрів України №320 від 02 квітня 2009 року «Про затвердження Порядку переміщення товарів у пунктах пропуску через державний кордон, які розміщуються на території морських портів України, під час контейнерних перевезень у прямому змішаному сполученні» (із змінами та доповненнями).

3) Наказ Міністерства зв'язку та транспорту України № 1098 від 13.12.2004 року «Про затвердження Правил оформлення вантажних перевізних документів на перевезення морським транспортом» (зі змінами та доповненнями).

4) Наказ Міністерства зв'язку та транспорту України № 497 від 14.12.1998 року «Про затвердження Положення про порядок підготовки та подання інформації про вантаж для його безпечного морського перевезення» (із змінами та доповненнями).

5) Наказ Міністерства фінансів України №308 від 10.03.2015 року «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей на морському та річковому транспорті» (зі змінами та доповненнями).

Цей Порядок регулює виконання митних формальностей, тобто порядок дій та процедур при переміщенні водних транспортних засобів перевізників та товарів, що переміщуються ними через митний кордон України.

3. Нормативно-правові акти українського законодавства, що регулюють правовідносини пов'язані з організацією, оформленням та виконанням морських перевезень

1)  Постанова Кабінету Міністрів України №460 від 30.06.2015 року «Про затвердження Положення про Міністерство Інфраструктури України» (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до положень цієї Постанови, Міністерство інфраструктури України або Мінінфраструктури є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, яке забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах автомобільного, залізничного, морського та річкового транспорту, реконструкції та модернізації інфраструктури авіаційного, морського та річкового транспорту , дорожнього господарства, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства, з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, а також державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства судів флоту рибного господарства).

2)  Водний кодекс України (Зі змінами та доповненнями). Цей Кодекс набуває чинності Постановою Верховної Ради України № 214/95-ВР від 06.06.1995 року.

Цей Кодекс спрямований на формування водно-екологічного правопорядку та забезпечення екологічної безпеки населення України, а також більш ефективного, науково-обґрунтованого використання вод та їхньої охорони від забруднень, засмічення та вичерпання.

3)  Закон України "Про ліцензування видів господарської діяльності" № 222-VIII від 02 березня 2015 року (із змінами та доповненнями).

Пункт 24 частини 1 статті 7 цього Закону передбачає, що ліцензуванню підлягає перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів річковим, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

4)  Постанова Кабінету Міністрів України №1186 від 23.12.2015 року «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів річковим, морським транспортом».

Ця Постанова регламентує, яким вимогам має відповідати суб'єкт господарської діяльності для отримання відповідної ліцензії.

5)  Закон України «Про морські порти» № 4709-VI від 17.05.2012 року (зі змінами та доповненнями).

Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності у морських портах України, тому в частині стосується і вантажних морських перевезень.

6)  Наказ Міністерства інфраструктури України №430 від 27.06.2013 року «Про затвердження Порядку оформлення приходу суден у морський порт, надання дозволу на вихід суден у море та оформлення виходу суден з морського порту» (зі змінами та доповненнями).

7)  Постанова Кабінету Міністрів України №269 від 29.02.1996 року «Про затвердження Правил охорони внутрішніх морських вод та територіального моря від забруднення та засмічення» (зі змінами та доповненнями).

Ці Правила встановлюють вимоги щодо попередження забруднення та засмічення внутрішніх морських вод та територіального моря України підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, громадянами України, а також іноземними юридичними та фізичними особами та особами без громадянства, українськими та іноземними судами, що перебувають у цих водах.

Вказаний вище перелік нормативно-правових актів не є вичерпним, оскільки правовідносини у сфері вантажних морських перевезень регулюються нормами права інших нормативних актів, однак ми в цій статті постаралися вказати основні з них.