Будівництво каналу через Віслінську косу: проблеми взаємовідносин Польщі та Росії

Піднятий у російській пресі галас навколо спеціального закону про державні інвестиції Польщі у будівництво судноплавного каналу, який з'єднає Віслінську лагуну (Калінінградську затоку) та Гданську затоку поступово пішов на спад. Проте заяви, зроблені тимчасово виконуючим обов'язки губернатора Калінінградської області Антоном Аліхановим говорять про те, що епопея навколо цього проекту далека від завершення.

Схоже, настав час розібратися, що ж насправді відбувається навколо проекту, що не відрізняється масштабністю і великими фінансовими вливаннями, і які інтереси переслідують Польща та Росія.

Почнемо із суті проекту. 24 лютого 2017 року польський Сейм ухвалив законопроект, який передбачає будівництво судноплавного каналу, що сполучає Гданську та Калінінградську затоки. Канал проходитиме польською територією Віслінської коси. Вже 4 квітня 2017 року президент Польщі Анджей Дуда підписав відповідний Закон, який набув чинності через 14 днів із дня публікації. Таким чином, з 18 квітня 2017 року Польща може приступати до проведення досліджень та початку проектних робіт з будівництва каналу довжиною 1,3 кілометра та глибиною 5 метрів. Новий водний шлях буде розрахований на проходження суден довжиною 100 м, шириною 20 м та осадкою 4 м. Будівельні роботи планується розпочати вже у 2018 році, імовірне закінчення проекту припадає на 2022 рік. Орієнтовна вартість проекту становить близько 880 млн. злотих (приблизно 220 млн. євро), які буде виділено державою.

В інформації до закону про будівництво каналу між Гданською та Віслінською затоками сказано, що цей проект покликаний забезпечувати цілорічні доставки вантажів кораблями під усіма прапорами в порт Ельблонг та інші порти Калінінградської затоки. «Будівництво судноплавного каналу здійснюватиметься насамперед на користь суспільства і покликане забезпечити безпеку держави». Формулювання вкрай цікаве і говорить про те, що даний проект має скоріше політичне підґрунтя, ніж економічне.

Справа в тому, що єдиним входом до Калінінградської затоки володіє Росія. Польську сторону така ситуація абсолютно не влаштовує, особливо після вступу країни 2004 року до Євросоюзу. До цього моменту рух польських судів до порту Ельблонг регламентувався двостороннім угодою про державний кордон від 16 серпня 1945 р, яким СРСР дозволяв прохід вантажних кораблів у мирний час. Проте до 1991 року, через політичні відносини двох країн, даним правом Польща не користувалася. Після розвалу СРСР, з РФ були проведені переговори, після яких стала можлива реальна навігація, що регулярно припиняється Росією під різними приводами. Після вступу Польщі до ЄС Росія заявила про припинення дії Протоколу від 1945 року, хоча його було укладено на невизначений термін. Переговори, що проходили надалі, призвели до підписання 1 вересня 2009 року угоди, яка значно обмежила повноваження Польщі, передбачені в міжнародному морському праві при проходженні протоки Балтійська. При цьому 15 липня 2009 року Уряд РФ видав ухвалу про судноплавство в протоці Балтійська, згідно з якою передбачається можливість проходу в польські порти суден під прапором третьої країни лише за умови попереднього повідомлення за 15 днів адміністрації порту Калінінграда. Адміністрація порту може відмовити у видачі дозволу на прохід, аргументуючи його міркуваннями оборони, безпеки та захисту навколишнього середовища. У зв'язку з відсутністю прогресу в переговорах щодо розблокування протоки Балтійська для проходу міжнародних судів, польська сторона ухвалила рішення щодо відновлення проекту будівництва судноплавного каналу через Віслінську косу на своїй території, який розроблявся у 2006 році.

У самій Польщі ставлення до будівництва каналу також неоднозначне. Частина політиків та чиновників вважає його стратегічно важливим для розвитку порту Ельблонг та прилеглого регіону. Деякі сенатори називають його «економічно невигідним та екологічно варварським». Також противниками будівництва каналу виступають екологи та жителі Віслінської коси, що є курортним регіоном. Вони бояться, що будівництво та подальша експлуатація каналу зроблять регіон непривабливим для туристів.

У поясненні до закону йдеться, що перед початком проектних робіт проводитимуться попередні консультації з адміністрацією Вармії та Мазур. Також не залишаться поза увагою питання, пов'язані з екологією. Як експерти виступлять регіональний директор з охорони навколишнього середовища в Ольштині, а також регіональний директор з охорони навколишнього середовища в Гданську.

Зрозуміло, що втратити роль єдиновладного «царя» в Калінінградській затоці, втратити важелі тиску на Польщу та впливу на економіку регіону РФ не хоче. Саме тому в російській пресі зчинився такий галас. Цікаво, що основними аргументами російської сторони є твердження про порушення екологічної безпеки Віслінської коси. Для оцінки екологічних ризиків, пов'язаних із будівництвом каналу, тимчасово виконуючий обов'язки губернатора Калінінградської області Антон Алиханов доручив створити спеціальну комісію, до якої увійдуть екологи, іхтіологи, океанологи, гідротехніки та інші фахівці.

За заявою Аліханова, цей проект порушує кілька офіційних міжнародних документів, у тому числі і в рамках організації HELCOM (Гельсінська конвенція захисту Балтійського моря) та конвенції Еспо (Конвенція про оцінку впливу на навколишнє середовище в транскордонному контексті).