«Справа № …….» Про терміни стягнення заборгованості з перевезення в Україні

Сьогодні ми запускаємо нову рубрику «Справа №…», яку вестимуть фахівці Юридичного департаменту Ларді-Транс. У цій рубриці ми даватимемо відповіді на найпоширеніші запитання наших користувачів на прикладі конкретних справ Юридичного департаменту. І хоча наша політика конфіденційності не дозволяє розкрити всю інформацію конкретних справ, нехай вас це не бентежить — стаття однозначно буде корисною всім, хто пов'язаний з автомобільними вантажоперевезеннями або відправленням/отриманням товарів.

Отже, переходимо до Справі № 1. Про терміни стягнення заборгованості з перевезення в Україні.

З моменту запуску «Юридичного обслуговування» на порталі Lardi-Trans.com наш Юридичний департамент постійно стикався із запитами про стягнення заборгованостей за перевезення та готував консультації з роз'ясненнями термінів та порядку стягнення заборгованості.

Головне, що ви повинні пам'ятати, знати та враховувати — це факт того, що стягнути заборгованість із перевезення у судовому порядку ви можете протягом обмеженого терміну, встановленого міжнародними нормативно-правовими актами та нормативно-правовими актами внутрішнього законодавства держави. Цей термін називається «позовною давністю» і пропуск цього терміну означає, що суд відмовить у примусовому стягненні заборгованості чи розгляді позову чи заяви.

Розглянемо терміни стягнення заборгованості на прикладі міжнародних договорів та конвенцій, а також національного законодавства України.

Основним міжнародним документом, що регламентує міжнародні автомобільні перевезення вантажів, є Конвенція про договір міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом (Далі за текстом - Конвенція ДПГ). Ця Конвенція була прийнята 19 травня 1956 р. у Женеві, а набула чинності з 2 липня 1961 року.

До Конвенції ДПГ приєдналася Україна (з 16 лютого 2007 року). Дані згідно офіційного сайту Європейської економічної комісії (ЄЕК) ООН (англ. The United Nations Economic Commission for Europe (UNECE))  

Приєднання України означає, що положення Конвенції ДПГ мають більшу юридичну силу стосовно положень національного законодавства цієї країни.

Така особливість норм міжнародного права прямо передбачена у національному законодавстві України:

- частиною 2 статті 19 Закону України «Про міжнародні договори», де зазначено, що якщо міжнародним договором України, який набув чинності у встановленому порядку, якщо встановлені правила відрізняються від тих, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору .

- частиною 6 статті 315 Господарського кодексу України, де зазначено, що щодо спорів, пов'язаних із міждержавним перевезенням вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами чи міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Таким чином, відповідно до положень статті 32 Конвенції ДПГ передбачено, що подання позовів, які можуть виникнути внаслідок перевезень, виконаних відповідно до цієї Конвенції, може відбуватися протягом одного року. Однак у разі зловмисного вчинку або вини, яка згідно із законом, що застосовується судом, що розбирає справу, прирівнюється до зловмисного вчинку, строк встановлюється у три роки. Термін обчислюється:

• у разі часткової втрати вантажу, пошкодження або прострочення в доставці - з дня здачі вантажу;
• у разі втрати всього вантажу - з тридцятого дня після закінчення встановленого для перевезення терміну або, якщо такий не було встановлено, з шістдесятого дня після прийняття вантажу перевізником до перевезення;
• у всіх інших випадках - після закінчення тримісячного терміну з дня укладання договору перевезення.

День, зазначений вище як точка відліку терміну подання позову, не береться до уваги при встановленні його терміну.

У національному законодавстві України стаття 315 Господарського кодексу України передбачає такі строки:

• Пред'явлення перевізнику претензії, що базується на договорі перевезення - протягом 6 місяців з моменту перевезення. Одержувачу претензії надається 3 місяці для задоволення або відмови у задоволенні претензії, а претензії у прямому змішаному повідомленні – 6 місяців. (Пряме змішане сполучення - перевезення від відправника вантажу до вантажоодержувача двома і більше перевізниками різних видів транспорту за єдиним перевізним документом).
• Пред'явлення перевізнику претензії щодо виплати штрафів та премій, заснованих на договорі перевезення – протягом 45 днів з моменту перевезення. Одержувачу претензії надається 45 днів на розгляд такої претензії.
• Звернення до суду з позовом до перевізника - протягом 6 місяців з моменту отримання відповіді на претензію або з закінчення терміну для відповіді на претензію.

При цьому слід зазначити, що пред'явлення претензії є обов'язковим відповідно до положень Розділу 2 Господарського процесуального кодексу України «Досудове врегулювання господарських спорів».

Частина 6 статті 315 Господарського кодексу України прямо передбачає, що щодо спорів, пов'язаних з міждержавними перевезеннями, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами чи міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Тому для міждержавних перевезень, в Україні застосовуються строки позовної давності, застосовуються строки на 1 рік (або 3 роки у разі зловмисного вчинку або вини, яка згідно із законом, що застосовується судом, що розбирає справу, прирівнюється до зловмисного вчинку).

Таким чином, в Україні застосовуються такі терміни:

1. За позовами до перевізника: 6 місяців на пред'явлення претензії + 6 місяців з моменту отримання відповіді на претензію або закінчення терміну відповіді.
2. За позовами до перевізника про стягнення штрафу або премії: 45 днів на пред'явлення претензії + 6 місяців з моменту отримання відповіді на претензію або закінчення строку відповіді.
3. Термін розгляду претензії: 3 місяці для задоволення або відмови у задоволенні претензії, а претензії у прямому змішаному повідомленні – 6 місяців.
4. За позовами перевізника: внутрішні перевезення – 6 місяців з моменту перевезення (частина 5 статті 315 Господарського кодексу України), міжнародні перевезення – 1 рік (статті 32 Конвенції ДПГ).

У наступних наших статтях ми розглянемо терміни позовної давності в Російській Федерації та Республіці Білорусь, а також розповімо про особливості та нюанси укладання договорів на перевезення.